Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "ХХХ"
на рішення від ХХ.07.2003 р.
у справі господарського суду Н-ської області
за позовом ТОВ "YYY"
до Ч-ської сільської ради Я-ського
району Н-ської області, Н-ської
обласної ради,
3-я особа: ТОВ "ХХХ"
про зобов'язання виконати умови договору
та визнання недійним розпорядження,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від 3-ї особи: присутній - виконавчий директор;
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "YYY" звернулося з позовом до Ч-ської сільської ради Я-ського
району про зобов'язання виконати умови договору про сумісну
діяльність від ХХ.04.2002 р., предметом якого є сумісна діяльність
в галузі проведення сумісної охорони, відтворення та раціонального
використання державного полювального та рибальського фонду України
в межах закріплених за сторонами полювальних угідь та водоймищ,
відповідно до затвердженої карт-схеми та вказаного рішення.
Рішенням Ч-ської сільської ради від ХХ.04.2002 р. № Х0 було надано
згоду на закріплення полювальних водно-болотних угідь озера Ц-ного
площею 6500 га для ведення мисливського господарства ТОВ "YYY"
строком на 25 років.
В ході розгляду справи позивачем доповнено позовні вимоги про
визнання недійсним розпорядження Н-ської обласної ради № Х1 від
ХХ.07.2002 р. "Про надання мисливських угідь для ведення
мисливського господарства у Я-ському районі" та про зобов'язання
Н-ської обласної ради не перешкоджати ТОВ "YYY" використовувати в
господарській діяльності водно-болотні угіддя озера Ц-ного, які
розташовані на території Ч-ської сільської ради Я-ського району
Н-ської області загальною площею 6500 га.
Н-ську обласну раду залучено до участі у справі в якості другого
відповідача.
У якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача
до участі у справі залучено ТОВ "XXX", оскільки рішення може
вплинути на його права та обов'язки.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.07.2003 р. у
справі № Х2 позов ТОВ "YYY" задоволено частково. Визнано недійсним
розпорядження Н-ської обласної ради № Х1 від ХХ.07.2002 р. "Про
надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства у
Я-ському районі". В решті позовних вимог відмовлено.
ТОВ "XXX", не погоджуючись з рішенням господарського суду Н-ської
області, звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ "YYY"
відмовити повністю.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Розпорядженням Н-ської обласної ради № Х1 від ХХ.07.2002 р. "Про
надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства у
Я-ському районі" ТОВ "ХХХ" надано в користування строком на 45
років мисливські угіддя загальною площею 2057 га, розташовані на
території Ч-ської сільської ради Я-ського району.
Згідно ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та
полювання" ( 1478-14 ) (1478-14)
від 22.04.2000 р. мисливські угіддя для
ведення мисливського господарства надаються у користування
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською
та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та
Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими
органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а
також власниками або користувачами земельних ділянок.
Як встановлено судом, постійним землекористувачем оспорюваних
угідь є Р-ський держлісгосп, який використовує зарезервовану
територію за цільовим призначенням - лісове і мисливське
господарство. Землекористувач погодив надання мисливських угідь
ТОВ "ХХХ" за умови проведення робіт по попередженню незаконних
полювань, організації ефективної єгерської служби, охорони наданих
угідь, проведенні біотехнічних заходів, направлених на відтворення
мисливських тварин.
Н-ська обласна рада, приймаючи оспорюване рішення про надання
мисливських угідь ТОВ "ХХХ" отримала позитивні погодження
землекористувача Р-ського держлісгоспу, М-ської регіональної
інспекції екології та природних ресурсів та державного управління
екології та природних ресурсів в Н-ській області, у зв'язку з чим,
у п. 3 оспорюваного розпорядження зобов'язала ТОВ "ХХХ" до
ХХ.08.2002 р.: визначити в натурі межі мисливських угідь та
відтворюваних ділянок; забезпечувати екологічно безпечний режим
господарювання і користування природними ресурсами в межах
водно-болотних угідь згідно з вимогами природоохоронного
законодавства та Положення про водно-болотні угіддя
загальнодержавного значення ( 166-99-п ) (166-99-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 08.02.1999 р. № 166, взяти на себе
охоронні зобов'язання в державному управлінні екології та
природних ресурсів в Н-ській області.
Листом Державного управління екології та природних ресурсів в
Н-ській області від ХХ.09.2002 р. № Х7 підтверджено можливість
закріплення угідь за ТОВ "ХХХ" за умови прийняття охоронного
зобов'язання. Тобто, Н-ська міська рада вирішувала питання суто
про закріплення мисливських угідь.
Відповідно до п. 36 ст. 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
виключно на пленарних засіданнях
сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону
питання про надання дозволу на спеціальне використання природних
ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого
дозволу.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам,
підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння,
користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних
дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для
здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках,
передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (ч. 3
ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного
середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
).
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам,
підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння,
користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних
дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для
здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках,
передбачених законодавством України - на пільгових умовах.
Таким чином, вирішення Н-ською міською радою питання про надання
мисливських угідь у користування не є наданням дозволу на
спеціальне використання природних ресурсів.
Крім того, висновок суду про те, що у зв'язку з резервуванням
спірних угідь для подальшого заповідання, то на них поширюється
дія Закону України "Про природно-заповідний фонд України"
( 2456-12 ) (2456-12)
в частині заборони господарської та іншої діяльності,
що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний
розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливому впливу на
його природні комплекси та об'єкти, не відповідає дійсності.
Указом Президента України від 10.03.1994 р. № 79/94 "Про
резервування для наступного заповідання цінних природних
територій" ( 79/94 ) (79/94)
встановлено, що території, зазначені в
додатку, залишаються у віданні землевласників та землекористувачів
і використовуються за їх цільовим призначенням.
На землях, що резервуються, не допускається без погодження з
Міністерством охорони навколишнього природного середовища України
промислове, господарське, дачне та інше будівництво, проведення
меліоративних робіт, розорювання та залісення цілинних і
перелогових земель та інша діяльність, яка може призвести до
знищення або руйнування цінних природних комплексів та об'єктів,
що підлягають заповіданню.
Господарським судом Н-ської області встановлено, що Н-ська обласна
рада отримала позитивні погодження Р-ського держлісгоспу, М-ської
регіональної інспекції екології та природних ресурсів та
Державного управління екології та природних ресурсів в Н-ській
області, то питання про закріплення мисливських угідь було
вирішено з урахуванням того факту, що мисливські угіддя
зарезервовані для подальшого заповідання відповідно до
законодавства.
Зважаючи на викладене, оскільки ТОВ "YYY" мисливські угіддя
передано не було, ТОВ не є землекористувачем зазначеної території,
виконком сільської ради згідно з законодавством має право на
погодження видачі дозволів на спеціальне використання природних
ресурсів місцевого значення, а не на погодження питання надання в
користування мисливських угідь, а порушень законодавства при
підписанні розпорядження немає, оскільки документи, на підставі
яких воно було видане, подані ДЛГО "ZZZ" разом з погодженням
Н-ської обласної державної адміністрації, Державним управлінням
екології та природних ресурсів в Н-ській області, "Р-ським
державним лісогосподарським підприємством (землекористувач), то
колегія суддів не вбачає підстав для визнання розпорядження
Н-ської обласної ради недійсним.
Приймаючи до уваги, що місцевим судом у даній справі обставини
справи встановлені правильно, але не правильно застосовані
вищенаведені норми матеріального права, що відповідно до ч.1 ст.
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для часткового
скасування рішення господарського суду Н-ської області.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.07.2003 р. у справі № Х2 в частині визнання недійсним
Розпорядження Н-ської міської ради № Х1 "Про надання мисливських
угідь для ведення мисливського господарства у Я-ському районі" від
ХХ.07.2002 р., в решті - рішення залишити без змін.