Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.10.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу ТОВ "ОТ"
на рішення від 26.06.2003 р. господарського суду
Київської області
та постанову від 21.07.2003 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 11
за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора
Київської області в інтересах держави в
особі Бориспільської районної державної
адміністрації Київської області
до ТОВ "ОТ"(надалі - Товариство)
про скасування державної реєстрації
за участю представників:
від відповідача - присутній,
від ГПУ - присутній,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 26.06.2003 р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 21.07.2003 р. , позов задоволено: державну
реєстрацію Товариства скасовано; зобов'язано Бориспільську районну
державну адміністрацію здійснити скасування державної реєстрації
Товариства шляхом виключення його з Єдиного державного реєстру
суб'єктів підприємницької діяльності у встановленому законом
порядку.
Рішення та постанова мотивовані доведеністю та обґрунтованістю
позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в
позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав
касаційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти
задоволення касаційної скарги, розглянувши матеріали справи,
оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із
наступного.
Відповідно до ч. 16 ст. 8 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
(надалі - Закон) у разі зміни свого місцезнаходження
суб'єкт підприємницької діяльності в семиденний термін повинен
повідомити про це орган державної реєстрації. Невиконання цієї
вимоги дає право органам державної реєстрації звернутися до суду з
позовом про скасування державної реєстрації, як це передбачено ч.
17 ст. 8 Закону ( 698-12 ) (698-12)
.
Згідно п. 26 Положення про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності ( 740-98-п ) (740-98-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України постановою від 25.05.1998 р. № 740
(надалі - Положення), у разі зміни місцезнаходження (місця
проживання) суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний у
7-денний термін з моменту настання такої зміни подати до органу
державної реєстрації: реєстраційну картку з внесеними змінами;
оригінал свідоцтва про державну реєстрацію для внесення
відповідних змін. Невиконання цієї вимоги у зазначений термін є
підставою для звернення органу державної реєстрації до суду
(господарського суду) з позовом про скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Дослідивши докази, господарські суди першої та апеляційної
інстанції встановили, що розпорядженням Бориспільської районної
державної адміністрації від 15.11.2001 р. № 109 Товариство було
зареєстровано за місцезнаходженням: Київська область. Проте, не
повідомивши орган державної реєстрації, Товариство змінило своє
місцезнаходження на адресу: м. Київ, про що свідчить, зокрема,
лист начальника Бориспільської ОДПІ від 27.05.2003 р.
№ 4813/7/23-1 та доповнення до позовної заяви.
Згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Встановивши факт зміни Товариством свого місцезнаходження без
відповідного повідомлення органу державної реєстрації,
господарські суди першої та апеляційної інстанцій правильно
застосували до правовідносин сторін п. 26 Положення ( 740-98-п ) (740-98-п)
та ст. 8 Закону ( 698-12 ) (698-12)
, обґрунтовано задовольнивши позов.
Посилання оскаржувача на неправильність заявленого прокурором
позову колегією суддів до уваги не приймається, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
прокурор має право вступити у справу в будь-якій стадії процесу,
якщо цього вимагає захист інтересів держави і зобов'язаний
своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень
закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з
іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень
прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються
вказаним Законом ( 1789-12 ) (1789-12)
та процесуальним законодавством
України.
Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
визначені
засади представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке
полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних
та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у
випадках, передбачених законом.
При цьому підставою представництва в суді інтересів держави є
наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та
інших державних інтересів внаслідок протиправних дій
(бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у
відносинах між ними або з державою.
Разом з тим, однією з форм представництва прокуратурою інтересів
держави є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав
і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних
осіб, коли порушуються інтереси держави.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах,
форму його здійснення і може здійснювати представництво в
будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому
процесуальним законом.
Згідно ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує
справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які
звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор,
який звертається до господарського суду в інтересах держави, в
позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення
інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також
вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія
суддів вважає, що приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди
надали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно
застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку
з чим відсутні підстави для зміни чи скасування зазначених судових
актів.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "ОТ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 26.06.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.07.2003 р. у справі № 11 залишити без змін.
Головуючий, суддя
Судді