ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2003 Справа N 34/81-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Багатогалузевої фірми у формі ТОВ "Агропроммаш,
ЛТД"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 06.05.03 p.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом Багатогалузевої фірми у формі ТОВ "Агропроммаш,
ЛТД", м. Харків
до ВАТ "Харківський завод спеціального технічного
устаткування", м. Харків
про визнання права власності на будівлю
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явилися
від відповідача: А.А.А. - дов. від 07.08.02 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 18.02.03 господарського суду Харківської області у
задоволені позовних вимог щодо визначення в грошовому відношенні
розміру вкладу в спільну діяльність за договором від 02.12.97 та
визначення долі позивача та відповідача у спільному майні
створеному в результаті виконання вищевказаного договору
відмовлено.
Постановою від 06.05.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 18.02.03 господарського суду Харківської області
скасовано. Позов залишено без розгляду.
Постанова мотивована тим, що позивач не довів в грошовому
відношенні розмір свого вкладу в спільну діяльність за договором
від 02.12.97, а також не визначив долі позивача та відповідача у
створенні ними спільної власності за вищевказаним договором, не
надав доказів щодо узгодження з відповідачем кошторису для
проведення необхідного поточного ремонту наданого в експлуатацію
приміщення.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду багатогалузева фірма у формі ТОВ "Агропроммаш,
ЛТД" звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом
порушені норми матеріального та процесуального права, а саме
ст.ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки відповідно до ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем
в процесі розгляду справи, надавилися всі документи, які вимагав
господарський суд Харківської області та суд апеляційної
інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Сторонами у справі 02.12.97 укладено договір про спільну
діяльність терміном дії на 15 років, предметом якого є створення
торгового виробничого комплексу з виробництва, закупівлі,
переробці, збереженню, оптовій та роздрібній реалізації
продовольчої та непродовольчої продукції, товарів народного
споживання на площах ВАТ "Харківський завод спеціального
технічного устаткування", а також надання різноманітних послуг із
наступним розподілом прибутку в рівних частинах.
Розділом 3 договору встановлено зобов'язання сторін, зокрема:
- відповідач зобов'язався надати позивачу в експлуатацію
приміщення загальною площею 2400 кв.м. і прилеглі території площею
1600 кв.м. на вул. Нетеченській, 25 в м. Харкові;
- позивач зобов'язався проводити поточний ремонт приміщення за
потребою на підставі узгодженого сторонами за договором
кошторису.
Колегія суддів вважає, що господарські суди обґрунтовано дійшли
висновку, що вартість вкладів не була визначена сторонами при
укладенні договору про спільну діяльність, також не було визначено
конкретне майно, яке мало передаватися в експлуатацію, вклад
позивача в спільну діяльність не здійснено в установленому
договором порядку, дії позивача по ремонту не були узгоджені з
відповідачем.
Відповідно до п.4.1 договору від 02.12.97 сторони проводять,
реконструкцію, а при необхідності переобладнання та перепланування
приміщення. Ступінь участі кожної сторони, визначеної ділянки
робіт, оформляється протоколом учасників спільної діяльності,
однак позивач не надав доказів такого узгодження сторонами.
Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач має право до прийняття рішення зі
справи змінити підставу або предмет позову, позивач змінив
підставу та предмет позову до прийняття рішення у справі.
Згідно чинного законодавства України учасники договору лише в разі
розірвання договору про сумісну діяльність, її учасники мають
право вимагати повернення своєї частки спільного майна в натурі
або грошової компенсації. Спільна діяльність не передбачає
передачу права власності на майно від одного її учасника іншому,
можливе лише утворення спільної часткової власності за
результатами сумісної діяльності або внески учасників.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та
заперечень. Однак, позивач не довів у грошовому відношенні розмір
свого вкладу в спільну діяльність за договором від 02.12.97, а
також не визначив долі сторін у створеній ними спільній власності
за зазначеним вище договором, не надав доказів щодо узгодження з
відповідачем кошторису для проведення необхідного поточного
ремонту наданого в експлуатацію приміщення, вартість якого у
розмірі 1701100 грн. він вказує у обґрунтування своїх вимог.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази такого узгодження
сторонами.
Відповідно до пункту 5 ст. 54 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
"Форма і зміст позовної заяви",
позовна заява повинна містити, виклад обставин на яких ґрунтуються
позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов;
обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
законодавство, на підставі якого подається позов.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Харківським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 06.05.03 p. Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № 34/81-02 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко