Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.10.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді.
суддів;
розглянув
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ч-ському районі
м. Н-ська
на постанову від ХХ.06.2003 р.
Н-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х5
господарського суду м. Н-ська
за позовом приватного підприємства "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у Ч-ському районі
м. Н-ська
Державної податкової адміністрації України
про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній, дир-р
від відповідача присутні
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2003 року приватне підприємство "ХХХ" пред'явило в суді
позов до Державної податкової інспекції у Ч-ському районі м.
Н-ська, Державної податкової адміністрації України про визнання
недійсними повідомлень-рішень ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська №
Х2, № Х1 від ХХ.08.2002 та рішення ДПА України про результати
розгляду скарги № Х3 від ХХ.02.2003.
В березні 2003 року позивач доповнив позов вимоги про визнання
недійсними повідомлень-рішень ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська від
ХХ.02.2003 № Х4 та № Х6.
Зазначав, що передача векселя по індосаменту, який отримано від
дебітора новому кредитору в підтвердження зобов'язань по сплаті
вартості товарів, являється виникненням нового зобов'язання і
прирівнюється до випуску (емісії) векселя, тобто при індосаменті
вексель не є товаром.
Враховуючи викладене, придбання ПП "ХХХ" двоокису титану по
договору купівлі-продажу від ХХ.11.2001 № Х7 у ЗАТ "YYY" на
загальну суму 1160250,0 грн., в т.ч. ПДВ 193375,0 грн. та
нафтобурового обладнання за договорами купівлі-продажу від
ХХ.06.2000 № ХХ1 та від ХХ.01.2001 № ХХ2, від ХХ.04.2001 № Х/Х1,
від ХХ.05.2001 № Х/Х2, від ХХ.06.2001 № Х/Х3, від ХХ.07.2001 №
Х/Х4, від ХХ.08.2001 № Х/Х5 з ПП "ZZZ" на загальну суму 10374498,
в т.ч. ПДВ 1729083,0 грн., за якими у розрахунок за отримані
товари та обладнання позивач передав (індосував) векселі по
номінальній вартості: вексель в погашення кредиторської
заборгованості за придбаний двоокис титану у ЗАТ "YYY", вексель в
погашення кредиторської заборгованості за придбане обладнання у ПП
"ZZZ" по своїй суті не є бартерними і включення до складу валового
доходу та податкового зобов'язання по ПДВ вартості отриманого
товару є неправомірним.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003
(суддя А.А.А.) позов задоволено частково.
Визнано недійсними: рішення Державної податкової адміністрації
України від ХХ.02.2003 № Х3 "Про результати розгляду скарги";
податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Ч-ському районі м. Н-ська від ХХ.02.2003 № Х4; № Х6.
В іншій частині провадження припинено.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.06.2003 (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення залишено без
змін.
Задовольняючи позов частково і залишаючи рішення без змін, судові
інстанції виходили з того, що індосамент векселя здійснений
боржником в якості забезпечення заборгованості за товар не
перетворює вексель в товар, а означає лише заміну зобов'язання
залишити за товар на друге зобов'язання - залишити по векселю.
Всі, хто видавали, акцептували, індосували або поставили на ньому
аваль, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем.
Провадження в частині визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська № Х2 та № Х1
від ХХ.08.2002 припинено, бо вони вважаються відкликаними з
моменту прийняття рішення ДПА України від ХХ.02.2003 № Х8, яким
змінені вказані повідомлення-рішення.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Ч-ському районі
м. Н-ська просить постанову апеляційного господарського суду
скасувати і прийняти нове рішення яким в позові відмовити,
посилаючись на порушення судом пунктів 1.6., 1.9 ст. 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
пункту 1.11 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді Д.Д.Д., пояснення представників сторін,
перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи на підставі
договорів купівлі-продажу від ХХ.06.2002 № ХХ1, від ХХ.01.2001 №
Х/Х6, від ХХ.04.2001 № Х/Х1, від ХХ.05.2001 № Х/Х2, від ХХ.06.2001
№ Х/Х3, від ХХ.06.2001 № Х/Х4, від ХХ.08.2001 № Х/Х5. ПП "XXX"
придбало у ПП "ZZZ" нафтобурове обладнання на суму 10374498,0
грн., в т.ч. ПДВ 1729083,0 грн., здійснивши розрахунок коштами в
сумі 7181977,0 грн., 10 власними векселями на суму 2861576,0 грн.
та векселем на суму 89187,64 грн. № ХХХХ0 від ХХ.09.2001,
емітентом якого є ТОВ "DDD".
На підставі договору купівлі-продажу від ХХ.11.2001 позивач
придбав у ЗАТ "YYY" двоокис титану на суму 11660250,0 грн., в т.ч.
ПДВ 193375,0 грн., здійснивши розрахунок векселем на суму
11660250,0 грн. № ХХХХ1 від ХХ.11.2001, емітентом якого є ДП
"QQQ".
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель - цінний папір, який засвідчує
безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після
настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю).
Ст. 1 Закону ( 1201-12 ) (1201-12)
визначає, що цінні папери можуть бути
використані для здійснення розрахунків.
Згідно ст. 15 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості
векселі ( 995_009 ) (995_009)
( 995_009 ) (995_009)
індосант відповідає за акцепт і за
платіж.
Ст. 47 наведеного Закону ( 995_009 ) (995_009)
передбачено, що всі трасанти,
акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за
переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.
Як встановлено судом і вбачається з актів прийому векселів,
емітованих ТОВ "DDD" і ДП "QQQ" вказані векселі були передані
контрагентам позивача в рахунок забезпечення заборгованості.
Наведене свідчить про те, що сторони зобов'язання не припинили, а
лише вжили заходів до забезпечення заборгованості.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари - це матеріальні та
нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що
використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску
(емісії) та погашення.
Згідно з п. 1.19 ст. 1 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
бартер (товарний
обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення
розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій,
ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної
заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування
коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів
(робіт, послуг).
Відповідно до п.1.31 ст. 1 вищезазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від
її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що валовий доход
включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у
тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають
статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів
(крім операцій з їх первинного випуску (розміщення)) та операцій з
їх кінцевого погашення (ліквідації). Датою збільшення валового
доходу у разі здійснення бартерних операцій вважається будь-яка з
подій, що сталася раніше; або дата відвантаження товарів, а для
робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт
(послуг) платником податку; або дата оприбуткування товарів, а для
робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт
(послуг) платником податку.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування є
операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України. Підпунктом 7.3.4 пункту 7.3 статті 7
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що датою виникнення податкових
зобов'язань під час здійснення бартерних (товарообмінних операцій)
вважається будь-яка з подій, що настала раніше; або дата
відвантаження платником податку товарів, а для робіт (послуг) -
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) платником податку; або дата оприбуткування платником
податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа,
що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт
(послуг).
Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що здійснені
позивачем господарські операції з ЗАТ "YYY" та ПП "ZZZ" по своїй
суті не є бартерними, продаж векселів не здійснювався і угодами не
передбачався, векселі емітовані ТОВ "DDD" та ДП "QQQ" були
передані в рахунок забезпечення заборгованості, а тому у
податкових органів були відсутні підстави визначати ПП "XXX"
податкові зобов'язання по податку на прибуток і податку на додану
вартість та застосувати фінансові санкції.
Враховуючи підставність заявлених позивачем вимог суд обґрунтовано
визнав оспорювані податкові повідомлення-рішення недійсними.
Постановлені судові рішення відповідають нормам матеріального і
процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ч-ському районі
м. Н-ська залишити без задоволення, а постанову Н-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.06.2003 у справі № Х5 без
змін.