ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2003 Справа N 2-17/1482-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду
від ХХ-ХХ липня 2003 року
у справі № Х3
за позовом Фірми "YYY", Південна Корея (далі - Фірма)
(по договору доручення Корпорація "YYY")
до Дочірнього підприємства "Торговий дім "ZZZ"
(далі - Дочірнє підприємство)
Відкритого акціонерного товариства "XXX"
(далі - Товариство)
про розірвання договорів купівлі - продажу та
стягнення 92000 доларів США
за участю представників:
позивача - присутній,
відповідачів - ДП "Торговий дім "ZZZ" - не з'явились,
ВАТ "XXX" - присутні;
встановив :
ХХ.06.2002 року Фірма звернулась в господарський суд Ч-ської обл.
з позовом до Дочірнього підприємства та Товариства про розірвання
договорів купівлі-продажу та стягнення збитків в сумі 92 000
долларів США, що складає 487 600 грн. по курсу НБУ на час
пред'явлення позову 04.06.2002 року.
Рішенням господарського суду Ч-ської обл. від ХХ.03.2003 року в
задоволенні позову відмовлено.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ-ХХ
липня 2003 року вказане судове рішення скасовано, позов фірми
"YYY" задоволено. Контракти купівлі-продажу рапани чорноморської,
укладені між Дочірнім підприємством та Фірмою б\н від 29 березня
2000 року, №SJ 000619 від 19 червня 2000 року, № SJ 000812 (І) та
№ SJ 000812 (ІІ) від 12 серпня 2000 року, додаток від 28 липня
2000 року до контракту від 29 березня 2000 року, контракт від 10
червня 2001 року розірвані; стягнуто з Дочірнього підприємства 38
тис.дол. США, повернуто державне мито в сумі 881, 60 грн.,
стягнуто 2000 дол. США витрат на юридичне обслуговування; стягнуто
з Товариства на користь Фірми 50 тис. дол. США основного боргу,
повернуто державне мито в сумі 1160 грн., стягнуто 2000 дол. США
витрат на юридичне обслуговування.
В касаційній скарзі Товариство просить постанову апеляційної
інстанції скасувати як незаконну та прийняту з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки місцевим господарським судом, колегія суддів
встановила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Приймаючи постанову про скасування рішення господарського суду та
задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того,
що між Фірмою, Дочірнім підприємством та Товариством були укладені
контракти купівлі-продажу чорноморської рапани (молюска
замороженого) під умовою 100% передоплати Позивачем товару.
Кількість, вартість, умови постачання обумовлені контрактами.
Відповідачі своїх зобов'язань по продажу рапани не виконали. Крім
того, апеляційним господарським судом встановлено, що ХХ лютого
2000 року Товариство листом № 97 виступило поручителем та прийняло
на себе відповідальність в розмірі 50000 дол. США, у випадку
невиконання ДП "Торговий дім "ZZZ" зобов'язань по вилову рапани
чорноморської.
Проте з вказаними висновками суду апеляційної інстанції погодитись
не можна.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права та
обов'язки виникають із угод, передбачених законом, стаття 151 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, передбачає, що зобов'язання виникають із
договорів або інших підстав, передбачених ст. 4 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ст. 224 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність
покупця, а покупець зобов'язаний прийняти майно за встановлену
грошову суму.
Контрактами купівлі-продажу рапани чорноморської, укладеними між
Дочірнім підприємством та Фірмою б\н від 29.03.2000 року, №SJ
000619 від 19.06.2000 року, № SJ 000812 (І) та № SJ 000812 (ІІ)
від 12.08.2000 року, додатком від 28.07.2000 року до контракту від
29.03.2000 року, контрактом від 10.06.2001 року строки поставки
рапани не зазначені. Додатковою угодою від 28.07.2000 року до
контракту від 29.03.2000 року строк поставки рапани зазначено
шістьма роками з першої відправки. Однак дата першої відправки у
контракті не вказана.
За контрактом від 12.08.2000 року строк виконання зобов'язань
Дочірнього підприємства також не встановлений, але строк його дії
залежить від настання визначеної події - виходу судна у море,
після чого він діє ще 3 роки.
Відповідно до ст. 165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк виконання
зобов'язань не встановлений, боржник повинен виконати таке
зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги
кредитора. Проте, Позивачем вимога поставити рапану Дочірньому
підприємству не висувалась. Таким чином, строк виконання
зобов'язань за контрактами не настав, що є підставою у відмові в
позові.
Місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що
лист Товариства № 97 від 28.02.2000 року не дає підстав вважати,
що саме Товариство виступило поручителем та прийняло на себе
відповідальність в обсязі 50 тис. дол. США, у випадку невиконання
Дочірнім підприємством зобов'язань по вилову рапани чорноморської.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 191 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
порука може
забезпечувати лише дійсну вимогу.
Оскільки вказаний лист надавався в забезпечення зобов'язань за
контрактом, який сторонами укладений не був, апеляційний
господарський суд припустився порушень норм матеріального права,
прийнявши гарантійний лист, як підставу виникнення прав та
обов'язків у сторін.
Апеляційний господарський суд неправильно застосував ст. 213 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, вирішуючи питання про стягнення збитків
понесених Позивачем за надані юридичні послуги у розмірі 4000 дол.
США. Вказані витрати Позивача не можуть вважатися збитками,
оскільки не перебувають в безпосередньому причинному зв'язку з
діями Відповідачів.
Враховуючи викладене суд вважає, що постанова апеляційної
інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права і підлягає скасуванню.
Поряд з цим, місцевий господарський суд повно і всебічно перевірив
всі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам і прийняв
законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає матеріалам справи і
вимогам діючого законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
постановив:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити.
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ-ХХ
липня 2003 року скасувати, рішення господарського суду Ч-ської
обл. від ХХ березня 2003 року залишити без змін.