Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши з участю представників:
- спільного українсько - польського підприємства з іноземними
інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
(далі за текстом - СП "YYY") - присутній, товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" (далі за текстом -ТОВ "XXX") -присутній,
- Міністерства оборони України - присутній,
касаційну скаргу - СП "YYY"
на рішення від ХХ.03.2003 р.
господарського суду м. Н-ська
у справі Х0
за позовом СП "YYY"
До ТОВ "XXX"
треті особи на стороні відповідача, які не
заявляють самостійних вимог,
Міністерство оборони України,
МПП "ZZZ"
Про визнання недійсним договору № Х8
від ХХ.12.98 р.,
ВСТАНОВИВ:
СП "YYY" пред'явило позов до ТОВ "XXX" про внесення змін до
договору соінвестування будівництва житла № Х8 від ХХ.12.98 р.
В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив визнати
вказаний договір недійсним на підставі ст. 56 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, як укладений ним внаслідок помилки з вини відповідача
щодо порядку розрахунків сторін, а також стягнути на його користь
відповідно до частини третьої цієї статті 6270331,00 грн. різниці
між сумою його витрат на будівництво і вартістю переданих йому за
договором приміщень.
До участі у справі як треті особи на стороні відповідача судом
залучені Міністерство оборони України та мале приватне
підприємство "ZZZ".
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.03.2003 р.
(суддя А.А.А.) в позові відмовлено з тих мотивів, що позивач
усвідомлював умови договору, а його доводи щодо укладення спірного
договору під впливом помилки так само, як і доводи про розмір
понесених витрат у зв'язку з виконанням договору, не підтверджені
доказами у справі.
В касаційній скарзі СП "YYY" просить скасувати рішення місцевого
господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення
позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції ст.ст. 38,
41, 43, 111-21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та неправильне застосування
ст. 56, 62, 63 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "XXX" просить залишити скаргу
без задоволення з огляду на її необгрунтованість.
Третя особа - МПП "ZZZ" не реалізувало процесуальне право на
участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представника позивача, підтримавшого касаційну скаргу,
та заперечення представників відповідача і третьої особи,
перевіривши повноту встановлення обставин справи і правильність їх
юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна грунтуватися на підставі
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності. Частиною 1 ст. 38 Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що коли подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документі і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Позивач пред'явив позов на підставі ст. 56 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
згідно якої угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне
значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка
діяла під впливом помилки. Якщо така угода визнана недійсною, то
кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане
за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі -
відшкодувати його вартість. Сторона, за позовом якої угоду визнано
недійсною, має право вимагати від другої сторони відшкодування
витрат, втрати або пошкодження свого майна, якщо доведене, що
помилка виникла з вини другої сторони.
Виходячи з диспозиції наведеної правової норми, до кола обставин,
які підлягали встановленню господарським судом при вирішенні
даного спору, входять, зокрема, обставини стосовно одержаного
кожною із сторін за спірним договором. Позивач в обгрунтування
своїх вимог посилається на те те, що витратив на будівництво
житлового будинку по вул. Ц-ній, 88, щодо якого він виступив
соінвестором за договором № Х8 від ХХ.12.98 р., 15.355.508,00
грн., отримавши за попереднім розподілом житлову площу та
вбудовані приміщення на загальну вартість 9.085.177,00 грн.
Враховуючи визнання відповідачем факту інвестування позивачем
будівництва, а також його доводи про власну участь у інвестуванні,
господарському суду слід було встановити дійсні витрати сторін на
будівництво будинку та вартість одержаних приміщень в розрахунок
за спірним договором. Натомість суд першої інстанції, однак,
обмежився лише висновком, що розмір зазначених позивачем витрат на
будівництво є необгрунтованим, без встановлення обставин щодо
розміру інвестування будівництва та участі кожної із сторін в
інвестуванні.
На необхідність встановлення обставин стосовно одержання кожною із
сторін за спірним договором при новому розгляді справи вказано і в
постанові Верховного Суду України від ХХ.11.2002 р., якою були
скасовані постановлені у справі судові рішення, а справа передана
на новий розгляд. При цьому Верховний Суд України вказав на
необхідність з'ясування правової природи спірного договору, всіх
фактичних обставин справи, об'єктивної оцінки доказів,
призначенням судової експертизи в разі необхідності використання
спеціальних знань для роз'яснення виниклих питань. Не дивлячись на
те, що відповідно до частини 1 ст. 111-21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ці вказівки були обов'язковими для суду першої інстанції під час
нового розгляду справи, вони, однак, виконані не були.
Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального
права призвели до неправильного застосування норм матеріального
права, а отже і до неправильного рішення.
Неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи є
підставою для передачі справи на новий розгляд, під час якого суду
першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові,
вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно
до закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу спільного підприємства "YYY" задовольнити
частково, скасувати рішення господарського суду м. Н-ська від
ХХ.03.2003 р., справу передати на новий розгляд цього ж
господарського суду.