ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2003 Справа N 37/267
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді,
суддів;
розглянув
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Завод "ХХХ"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 28.07.03 р.
у справі № Х7
за позовом Акціонерного товариства "YYY"
до Акціонерного товариства "Завод "ХХХ"
про стягнення 172 521 грн.
В засіданні взяли участь представники
позивача - присутній,
відповідача - присутні;
Розглянувши матеріали справи, касаційної скарги та заслухавши
пояснення представників сторін, Вищий господарський суду України
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про
витребування у відповідача квартири № 88 по вул. Б-ський, 99,
м.Київ. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 28.08.1990р. між
Київським Монтажним Управлінням "SSS" та заводом "XXX" було
укладено договір оренди, відповідно до умов якого завод "XXX"
отримав у тимчасове платне користування башенний кран КБ -674-АО,
та повинен був в якості оплати безкоштовно передати Київському
Монтажному управлінню 3-х кімнатну квартиру у будинку, який
розташований у м. Києві, вул. Б-ська,99. В якості додатку до
позовної заяви позивачем додано клопотання про поновлення
пропущеного строку позовної давності, яке обґрунтовувалося тим, що
позивач не знав про порушення свого права, оскільки проведення
розрахунку між сторонами було поставлено у залежність від
здійснення добудови будинку та прийняття його експлуатацію.
17.06.03р., позивачем надано клопотання про зміну предмету позову,
відповідно до якого позивачем заявлено вимогу про стягнення з
відповідача вартості зазначеної квартири - 172521грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.03р. по справі
№ Х7 відновлено Акціонерному товариству "YYY" строки для захисту
порушеного права; позов задоволено повністю; стягнуто з
Акціонерного товариства "Завод "XXX" 172 521 грн. заборгованості,
1 700 грн., витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від
28.07.03р. по справі № Х7 відповідач звернувся з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить
скасувати зазначене рішення з підстав неправильного застосування
судом ст.ст.151, 161, 162, 243 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, а в задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, проаналізувавши
доводи та заперечення сторін у справі, а також застосування норм
процесуального та матеріального права при винесенні рішення
господарського суду, знаходить необхідним задовольнити касаційну
скаргу, виходячи з наступного.
28.08.1990р. між Київським Монтажним Управлінням "SSS" та заводом
"XXX" було укладено договір передачі в оренду башенного крану
КБ-674-АО, відповідно до умов якого Управління "SSS" передало в
орендне користування заводу, а завод прийняв башений кран терміном
до 31.03.92р.
Вартість оренди крану сторонами було визначено в розмірі 1200
карбованців на місяць. Пунктом 7 вищезазначеного договору було
визначено, що завод виділяє без оплати вартості одну трикімнатну
квартиру в 17-ти поверховому будинку по вул. Б-ській та одну
двокімнатну в 21 поверховому будинку на правах дольщика.
Наказом Фонду державного майна України від 10.11.92р. діяльність
Державного підприємства монтажного управління "SSS" як державного
підприємства було припинено у зв'язку з передачею цілісного
майнового комплексу Акціонерному товариству "YYY" за договором
оренди від 30.10.92р., відповідно до розділу II якого позивача
було визначено правонаступником всіх прав та обов'язків Київського
монтажного управління "SSS".
Пунктом 3.3 статуту Акціонерного товариства "Завод "XXX" його було
визначено правонаступником заводу "XXX".
30.12.94 року між позивачем та відповідачем було укладено акт
відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв
трикімнатну квартиру № 88 жилою площею 42,48 м.кв., загальною
площею 68,87 м.кв. на 12 поверху будинку № 99 по вулиці Б-ська.
Позивачем наголошувалося на тій обставині, що передачі квартири в
натурі не відбулося через ту обставину, що вищезазначений будинок
не було прийнято державною приймальною комісією, отже, права
власності у відповідача не виникло.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.02р. позивачем було
направлено відповідачу лист №64, яким висунуто вимогу про передачу
квартири. У відповідь на вищезгаданий лист 26.04.02р. відповідачем
було повідомлено про те, що в 1995-96 роках відповідачем
розподілялись квартири у будинку № 99 по вул. Б-ській (в тому
числі квартира № 88-позивачу), починаючи з 1996 року відповідачем
проводилася робота по вирішенню питання добудови будинку,
відповідно до розпоряджень Київської міської державної
адміністрації від ХХ.01.01р.№№ ХХ7,ХХ9 визначено порядок передачі
недобудованих об'єктів, визначено замовником добудови зазначених
об'єктів головне управління житлового забезпечення Київської
міської Державної адміністрації.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у
відповідності до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання виникають з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать..
Згідно п.7 Договору оренди башенного крана КБ-674-АО від 28 серпня
1990р. орендар взяв на себе зобов'язання виділити без оплати
вартості одну трикімнатну квартиру в 17-ти поверховому будинку по
вул. Б-ській та одну двокімнатну в 21 поверховому будинку на
правах дольщика..
Відповідно до статті 151 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана
вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от:
передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, обов'язок орендаря згідно п.7 спірного Договору
полягає у передачі орендодавцю певного майна, зокрема трикімнатної
квартири в 17-ти поверховому будинку по вул. Б-ській. В подальшому
сторонами було визначено конкретну квартиру, а саме квартира № 88
жилою площею 42,48 м.кв., загальною площею 68,87 м.кв. на 12
поверху будинку № 99 по вулиці Б-ська.
В претензійних листах позивача №64 від 02.04.02р. та 121 від
24.07.02р. також зазначається про необхідність виконання
зобов'язань за договором від 28.08.1990р., та передачі саме
квартири № 88 у будинку № 99 по вулиці Б-ській, 99.
Проте, 17.06.03р. в суді першої інстанції, позивачем заявлено
вимогу про стягнення з відповідача вартості зазначеної квартири в
розмірі 172 521 грн., визначеної згідно наданого позивачем звіту
Товариства з обмеженою відповідальністю "QQQ", яке має сертифікат
суб'єкта оціночної діяльності.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 161 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися в
установлений строк та належним чином відповідно до вказівок
закону, акту планування, договору.
Вимоги позивача про зобов'язання Акціонерного товариства "Завод
"XXX" сплатити грошову суму в розмірі вартості трикімнатної
квартири не випливають із умов договору від 28.08.1990р.
Відповідно до статті 162 Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не
допускається одностороння зміна умов договору.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що рішення господарського суду першої
інстанції, яким задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства
"YYY" про стягнення з Акціонерного товариства "Завод "XXX"
грошової суми в розмірі 172 521 грн. не грунтується на
встановлених обставинам справи, зокрема на зобов'язаннях, що
випливають зі спірного договору, а також не відповідає вимогам
ст.ст. 151, 161, 162 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111- 5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Завод "XXX"
задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.03р. у справі №
Х7 скасувати.
В позові Акціонерному товариству "YYY" відмовити.
Витрати по держмиту в тому числі за подання касаційної скарги,
віднести на АТ "YYY". Виконання цього пункту постанови покласти на
Господарський суд м.Києва.