Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників позивача - присутні, розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта
підприємницької діяльності А.А.А.
на постанову від ХХ травня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х6
за позовом закритого акціонерного товариства "ХХХ"
до суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А.
про стягнення 817 814,73 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ квітня 2003 року господарського суду м. Н-ська
(суддя Я.Я.Я.) позов задоволено з стягненням суми основного боргу
- 271 080 грн., збитків у вигляді не отриманого доходу у розмірі
481 664 грн. 73 коп., санкцій в сумі 63 252 грн. та судові
витрати.
Постановою від ХХ травня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду рішення у справі скасовано в частині стягнення
збитків і в іншій частині залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими в даній справі судовими актами,
суб'єкт підприємницької діяльності А.А.А. звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
їх скасувати з підстав порушення місцевим і апеляційним
господарськими судами статей 153, 161, 213, 245, 332 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, посилаючись на те, що суди не
дали належної правової оцінки його доводам про порушення позивачем
визначеного договором порядку поставки товару.
Закрите акціонерне товариство "ХХХ" доводи касаційної скарги
вважає безпідставними і в її задоволенні просить відмовити,
оскільки, на його думку, невиконання зобов'язання спричинено діями
самого відповідача.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте представник відповідача в судове засідання не
з'явився.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторони та перевіривши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
і процесуального права у вирішенні спору, колегія суддів знаходить
за необхідне касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності
А.А.А. задовольнити з таких підстав.
Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами,
відповідач і акціонерне товариство "ZZZ", правонаступником якого є
позивач, ХХ листопада 2002 року уклали угоду за № Х2, відповідно
до умов якої відповідач зобов'язався поставити позивачу 150 000
штук косметичок з нанесеним логотипом "ХХХ" на загальну суму 451
800 грн.
Двома додатками до цього договору сторони встановили, що продавець
зобов'язується виготовити продавцю сувенірну продукцію та погодили
її розмір, матеріал, колір та місце розміщення логотипу.
На виконання пункту 3 договору позивач здійснив попередню плату
відповідно 10 відсотків суми договору 1 45 180 грн. платіжним
дорученням від ХХ листопада 2002 року № Х4 та 50 відсотків від
суми договору - 225 900 грн. платіжним дорученням від ХХ січня
2003 року № Х.
Відповідно до пункту 4.4. договору відповідач ХХ січня 2003 року
мав поставити товар на склад позивача за адресою: Н-ська область,
м. Ч-ськ, вул. Ц-на, 88.
Порядок передачі товару регламентований пунктом 4.5. договору,
відповідно до якого підставою для отримання позивачем товару є
наявність у представників сторін відповідних накладних і
довіреності.
Місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено, що ХХ
січня 2003 року передачі товару не відбулося з вини відповідача.
Проте такий висновок колегія суддів вважає не обґрунтованим,
оскільки суди дійшли його не з'ясувавши досить повно обставин
справи і не перевіривши доводів відповідача щодо реалізації
сторонами обумовленого договором порядку поставки товару.
Як вбачається з матеріалів справи, ХХ січня 2003 року представник
позивача в місці передачі товару розшуканий представником
відповідача не був, про що останнім складено акт від ХХ січня 2003
року.
Позивач листом від ХХ лютого 2003 року № Х1 запропонував
відповідачу здійснити поставку товару в строк до 18 години ХХ
лютого 2003 року. Відповідач в строк до 17 години цього дня
здійснив поставку 150 000 штук косметичок за зазначеною в договорі
адресою, але й цього разу товар не був прийнятий персоналом фірми
"RRR" у зв'язку з відсутністю за даною адресою закритого
акціонерного товариства "ZZZ", про що складено акт від ХХ лютого
2003 року.
Висновок судів про обізнаність відповідача про факт надання фірмою
"RRR" за вищевказаною адресою послуг з обслуговування складів
позивача, зокрема, з розвантаження та приймання товарів, колегія
суддів, за відсутності в матеріалах справи доказів про це, вважає
не обґрунтованим: судами не взято до уваги, що відповідно до умов
угоди від ХХ жовтня 2002 року за № Х3 ця фірма вправі здійснювати
розвантаження та приймання товарів, які поставлені або самим
замовником - закритим акціонерним товариством "ZZZ", або надавати
зазначені в договорі послуги на підставі відповідних звернень
цього товариства і в матеріалах справи відсутні докази про надання
позивачем таких звернень обслуговуючій його фірмі прийняти
продукцію від відповідача.
Крім того, визначений сторонами порядок приймання товару
передбачав знаходження в місці прийомки товару представника
позивача з відповідною довіреністю на його отримання, а не
передачу його опосередковано через третю особу - фірму "RRR".
Тому колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого і
апеляційного господарських судів щодо не допустимості та не
належності поданого відповідачем доказу - акта від ХХ лютого 2003
року з огляду на знаходження на його копії відтиску штампу фірми
"RRR", а з текстів наявних в матеріалах справи документів,
зокрема, листа позивача від ХХ лютого 2003 року № Х1, гарантійного
листа від ХХ лютого 2003 року № Х5 та довіреності від ХХ лютого
2003 року серія Ю.Ю.Ю. № Х7 не вбачається, що відповідач станом на
ХХ лютого 2003 року був повідомлений про здійснену ще ХХ лютого
2003 року перереєстрацію закритого акціонерного товариства "ZZZ"
закритим акціонерним товариством "XXX". Як встановлено судами про
це відповідача було поінформовано лише XX березня 2003 року. За
таких обставин слід визнати, що в діях відповідача в спірному
правовідношенні відсутній склад цивільного правопорушення, а отже
і підстави для притягнення його до цивільно-правової
відповідальності.
Таким чином, всупереч вимогам статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
місцевим і апеляційним
господарськими судами не надано належної оцінки всім доказам в їх
сукупності, що призвело до неправильного застосування судами
статті 209 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в
зв'язку з чим рішення місцевого і постанова апеляційного
господарських судів в силу вимог статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А.
задовольнити.
Рішення від ХХ квітня 2003 року господарського суду м. Н-ська та
постанову від ХХ травня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду у справі № Х6 скасувати.
В позові відмовити.
Ухвалу про зупинення виконання рішення від ХХ квітня 2003 року
господарського суду м. Н-ська скасувати.