Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.09.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін:
позивача присутні,
відповідача присутній;
розглянувши у судовому
засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "ХХХ"
на постанову від ХХ липня 2003 року
Н-ського апеляційного господарського
суду
у справі № Х2
за позовом Державного підприємства "ХХХ" (далі -
ДП "ХХХ")
до Відкритого акціонерного товариства
"YYY" (далі - ВАТ "YYY")
про стягнення 4071584,27 грн.
встановив:
ДП "ХХХ" звернулось до господарського суду Н-ської області з
позовною заявою про стягнення з ВАТ "YYY" заборгованості в сумі
4168214 грн. за надані експедиторські послуги та 3% річних в сумі
125046 грн.
Рішенням від ХХ.03.2003 Н-ського господарського суду в позові
відмовлено з тих мотивів, що позивач не надав доказів неналежного
виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору та факту
наявності боргу.
Н-ський апеляційний господарський суд (судді - А.А.А., Б.Б.Б.,
В.В.В.) постановою від ХХ.07.2003 р. рішення суду від ХХ.03.2003
залишив без зміни з тих же підстав.
В поданій касаційній скарзі ДП "XXX" просить постанову Н-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.07.2003 та рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ.03.2003 скасувати,
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції
посилаючись на те, що при прийнятті названих судових актів судами
порушені норми процесуального та матеріального права, неповно
з'ясовані обставини справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
їх юридичної оцінки судом та правильності застосування норм
чинного законодавства, колегія суддів встановила, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні господарського спору судом з'ясовані взаємовідносини
сторін, які грунтуються на договорі № Х1 від ХХ.10.1999 укладеному
між сторонами.
Відповідно до п. 2.1.1 договору та протоколу розбіжностей до нього
позивач на підставі заявок відповідача зобов'язався погодити
розрахункові тарифні ставки на перевезення по території України та
повідомити їх замовнику.
Відповідач згідно п. 2.2.1 договору зобов'язався не менше ніж за 5
діб до запланованої дати відправки вантажу направляти позивачу
заявку на перевезення.
Послуги експедитора оплачує замовник на підставі рахунку,
виставленого відповідно до поданої заявки (п. 3.3 договору).
Судами як першої інстанції так і апеляційної встановлено, що
позивач не отримував від відповідача заявок на перевезення вантажу
на протязі періоду вказаному у позовній заяві.
Судом досліджені обставини щодо виконання сторонами договору і
дана їм належна юридична оцінка.
При вирішенні господарського спору суд встановив, що
заборгованості у відповідача перед позивачем немає.
Судова колегія вважає, що суд правомірно прийшов до висновку про
відсутність заборгованості по названому договору, оскільки такий
висновок суду підтверджується матеріалами справи.
При прийнятті рішення та постанови судами не порушені норми
матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства України "XXX" залишити
без задоволення.
Рішення від ХХ.03.2003 господарського суду Н-ської області та
постанову від ХХ.07.2003 Н-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х2 залишити без змін.