Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді М.В. Кузьменка,

суддів: І.М.Васищака, В.М.Палій,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог"

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р.

у справі N 14/437

за позовом Закритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Хліб України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог"

про стягнення 750 822,28 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р. (головуючий, суддя Радченко О.П., судді Мойсеєнко Т.В., Яценко О.П.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Діалог" у прийнятті до провадження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.10.2004 р. у справі N 14/437 про порушення провадження у даній справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ухвали про порушення провадження у справі оскарженню не підлягають.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції та ухвалою господарського суду першої інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а позовні матеріали повернути без розгляду.

У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами двох інстанцій ст.ст. 1, 54, 66 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України (1798-12) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2 ст. 111-13 ГПК України (1798-12) , касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) встановлені основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) , згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ст. 22 ГПК України (1798-12) (права та обов'язки сторін), сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим кодексом порядку.

В силу статті 106 ГПК України (1798-12) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Статтею 64 ГПК України (1798-12) встановлено, що суддя, прийнявши позовну заяву, виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі. Ця ухвала виноситься з додержанням вимог ст. 86 цього Кодексу.

Права сторін на оскарження ухвали про порушення провадження у справі дана норма не передбачає.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала господарського суду Херсонської області від 14.10.2004 р. у справі N 14/437 про порушення провадження у даній справі. Вказана ухвала винесена на підставі ст. 64 ГПК України (1798-12) .

Оскільки права сторін на оскарження такої ухвали стаття 64 ГПК України (1798-12) не передбачає, то колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог" на ухвалу місцевого суду від 14.10.2004 р. про порушення провадження у справі, яка не підлягає оскарженню.

Ухвала Запорізького апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягала оскарженню, відповідає вимогам Конституції України (254к/96-ВР) (ч. 2 ст. 6), де передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції відмовивши скаржнику у прийнятті апеляційної скарги до апеляційного провадження, вказавши про це у мотивувальній та резолютивній частинах своєї ухвали, помилково додав у резолютивну частину ухвали речення такого змісту: "Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог", м. Херсон повернути без розгляду".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає зміні.

Керуючись статтями 106, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р. у справі N 14/437 змінити, виключивши з резолютивної частини цієї ухвали речення такого змісту: "Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог", м. Херсон повернути без розгляду".

3. В іншій частині ухвалу залишити без змін.