ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.09.2003 Справа N 20-7/868
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів : Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ
"Сендмаркет-Холдінг"
на постанову від 24.06.3003 p. Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі №20-7/868
за заявою ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя
до ТОВ "Сендмаркет-Холдінг"
про визнання банкрутом
за участю представників сторін:
боржника Б.Б.Б., В.В.В.
кредитора не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 16.04.2003 (суддя
Гонтарь В.І.) за результатами підготовчого засідання зобов'язано
ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя подати в офіційний
друкований орган оголошення про порушення провадження у справі про
банкрутство, ввести процедуру розпорядження майном боржника,
зобов'язати розпорядника майном скласти реєстр вимог кредиторів,
визнати майнові вимоги ініціюючого кредитора в розмірі
26 375 224,15 грн., провести перші збори кредиторів.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.06.2003 ухвалу господарського суду м. Севастополь від
16.04.2003 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанову мотивовано тим, що порушень норм матеріально чи
процесуального права при розгляді справи не виявлено, а висновки
викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають
обставинам справи.
Не погоджуючись з винесеною постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 24.06.2003 ТОВ
"Сендмаркет-Холдінг" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою у якій просить скасувати названу
постанову. При цьому, заявник касаційної скарги посилається на те,
що судовими інстанціями не досліджене питання безспірності вимог
кредитора - ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя.
У відзиві на касаційну скаргу ДПІ в Ленінському районі м.
Севастополя зазначає, що податкові зобов'язання боржника
підтверджено не тільки відповідними рішення ДПІ в Ленінському
районі м. Севастополя, але і вступившими у законну силу рішеннями
господарського суду. Тому, посилання заявника скарги є
безпідставними, з огляду на що, у задоволенні касаційної скарги
має бути відмовлено.
Заслухавши пояснення представника боржника, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування апеляційним та місцевим
господарськими судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову у справі №20-7/868 Севастопольський
апеляційний господарський суд виходив з того, що безспірність
вимог вірно визначена господарським судом м. Севастополя на
підставі узгоджених сум податкових зобов'язань, що підтверджено
вступившими у законну силу рішеннями господарського суду м.
Севастополя у справах № 20-6/030 та №20-6/031.
Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні
ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності
перешкод подальшому руху справи про банкрутство.
Відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон), справа про банкрутство порушується
господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника
сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів
заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох
місяців після встановленого для їх погашення строку.
Безспірні вимоги згідно з статтею 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
це вимоги
кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів,
підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими
документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється
списання коштів з рахунків боржника.
В ухвалі за результатами підготовчого засідання господарський суд
першої інстанції посилається на рішення ДПІ в Ленінському районі
м. Севастополя №2086-231-30816721/27581-10 від 20.12.2001,
№2059-231-30816721/27705-10 від 21.12.2001 та
№488-231-30816721/6919-10 від 05.04.2002. В свою чергу, у
оскаржуваній постанові Севастопольський апеляційний господарський
суд посилається на судові рішення, якими було відмовлено боржнику
у визнанні названих рішень ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя
недійсними. Однак, питання щодо безспірності вимог ініціюючого
кредитора, як того вимагає стаття 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, ні
місцевим судом, ні судом апеляційної інстанції, з'ясовано не було.
Крім того, не досліджено питання стосовно строків невиконання
означених вимог, а також майновий стан боржника.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про
неправильне застосування місцевим та апеляційним судами статті 6
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
та порушення статті 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до
неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом
касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що ухвала
господарського суду м. Севастополя у справі № 20-7/868 та
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду у цій
же справі підлягають скасуванню як винесені з порушенням норм
процесуального права. При новому розгляді суду першої інстанції
необхідно встановити наявність без спірності вимог кредитора на
підставі належних доказів, як того вимагає статті 1 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, а саме на підставі розрахункових або виконавчих
документів та строків їх невиконання, майновий стан боржника.
З урахуванням наведеного, та керуючись статтями 1, 6, 11 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Сендмаркет-Холдінг" про скасування постанови Севастопольського
апеляційного господарського суду від 24.07.2003 p. зі справи
№20-7/868 задовольнити повністю.
2. Ухвалу господарського суду м. Севастополя від 16.04.2003 p. у
справі № 20-7/868 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.06.2003 p. у справі №20-7/868
скасувати.
3. Справу №20-7/868 передати на новий розгляд до господарського
суду м. Севастополя.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.В. Бакуліна
І.М. Бенедисюк