ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2003 Справа N 20/180
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін:
від позивача - присутні,
від відповідача - присутні;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ПП "ХХХ"
на постанову від 17.06.2003 р. Київського апеляційного
господарського суду України
у справі № Х0
господарського суду м. Києва
за позовом ПП "ХХХ"
до Антимонопольного комітету України
3-тя особа без
самостійних вимог: "YYY"
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Приватним підприємством "ХХХ" подано до Антимонопольного Комітету
України позов про визнання недійсним рішення відповідача № 348-р
від 29.11.2002, яким дії позивача щодо використання при реалізації
зубної пасти із назвою "SSS" ("SSS") виробництва фірми "ZZZ"
(Болгарія) знака для товарів і послуг "SSS" та позначення "SSS",
які належать підприємству "YYY" (Республіка Індія), визнано
недобросовісною конкуренцією та накладено на позивача штраф у
розмірі 17 тис. грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.03.2003 у справі № Х0
у позові відмовлено з тих підстав, що позивач при заявленні позову
не довів того факту, що ним проводилась реалізація зубної пасти
"SSS" як такої, що не відносилась до виробництва підприємства
"YYY" (Республіка Індія) і тим самим не порушувалось чинне
законодавство, що регулює захист від недобросовісної конкуренції.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.06.2003 рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ПП "XXX" просить скасувати постанову
як таку, що ухвалена при неповному з'ясуванні обставин справи та
направити справу на новий розгляд.
При цьому скаржник посилається на порушення судовими інстанціями
п. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
при відмові залучити до справи в якості доказу
гігієнічний висновок від 09.02.2000 № 5.04.09/309 на зубну пасту
"SSS" виробництва "ZZZ" (Болгарія), що була надана підприємцем
М.М.М. при продажі позивачу по справі цієї пасти; абз.2 ст. 36
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
при
залученні до справи Декларацію управляючого Болгарської фірми
"ZZZ" (а.с.41).
Інші доводи скаржника до уваги касаційною інстанцією не
приймаються, оскільки пов'язані з переоцінкою доказів по справі,
що не входить до компетенції касаційної інстанції.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судовими інстанціями до них норм
матеріального і процесуального права прийшла до висновку про
наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що імпортерами зубної пасти
"SSS" (SSS) індійського та болгарського походження були відповідно
ТОВ "QQQ" м. Одеса та ТОВ "RRR" м. Київ.
ТОВ "RRR" реалізувало зубну пасту "SSS" болгарського походження
приватному підприємцю М.М.М. м. Сміла, через якого здійснювалась
подальша реалізація товарних партій зазначеної пасти.
Такими проміжними ланками реалізації цієї зубної пасти були ПП
"XXX" м. Сміла та ДП "DDD" м. Донецьк.
Реалізація цього товару супроводжувалась гігієнічним висновком
державної санітарно-гігієнічної експертизи на імпортовану
продукцію від 08.02.2000 № 5.04.03/309. Згідно з цим висновком
надавався дозвіл на реалізацію зубної пасти з назвою "SSS" (SSS)
виробництва фірми "ZZZ" (Болгарія).
Така реалізація товару проводилась на протязі 2000-2001 рр.
Наявність гігієнічного висновку державної установи на товар, що
закуповувався ПП "XXX" м. Сміла з метою подальшої реалізації, та
зазначення в ньому виробника болгарського походження - фірми
"ZZZ", виключав для покупця цього товару необхідність в визначенні
права власності на товарний знак цього товару.
Відповідно з ст. 229 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
цей обов'язок
покладався на продавця товару - підприємця М.М.М.
Судовими інстанціями ці обставини справи не досліджувались на
предмет встановлення вини позивача в порушенні антимонопольного
законодавства.
Як на доказ у справі судові інстанції послались на неофіційний
переклад Декларації управляючого Болгарської фірми "ZZZ" від
31.01.2002, що завірений адвокатом, який приймав участь у справі
як представник третьої особи на стороні відповідача.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 36 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначений переклад декларації, в
цьому випадку, не може бути доказом по справі.
Вищевикладене свідчить про неповне з'ясування судовими інстанціями
обставин справи, які мають для неї важливе значення.
Неповне з'ясування обставин у справі та відсутність їх правової
оцінки виключає правильність застосування судом норм матеріального
права.
Ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вимагає від судових інстанцій повного, об'єктивного і всебічного
встановлення обставин справи та їх правової оцінки.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 31.03.2003 та
постанову від 17.06.03 Київського апеляційного господарського суду
у справі № Х0 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.