ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2003 Справа N 20/225
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін:
від позивача - присутні,
від відповідача - присутні,
від 3-тіх осіб - не з'явились;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Головної державної інспекції з карантину
рослин України
на постанову від 10.06.2003 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № Х5
за позовом Головної державної інспекції з карантину
рослин України
до Антимонопольного комітету України
3-ті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача:
1. Міністерства аграрної політики України;
2. Прикордонна державна інспекція з карантину рослин по
Миколаївській області;
3. Прикордонна державна інспекція з карантину рослин по Одеській
області;
4. Прикордонна державна інспекція з карантину рослин по
Херсонській області;
5. Маріупольський фумігаційний загін;
6. Компанія "ХХХ";
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.04.2003 у справі
№ Х5 позов Головної державної інспекції з карантину рослин України
в частині вимог про визнання недійсним рішення Антимонопольного
комітету України від 28.12.2002 № 422-р "Про порушення
антимонопольного законодавства про захист економічної конкуренції
та накладення штрафу" задоволено з тих підстав, що відповідач
безпідставно застосував в спірному рішення Закон України "Про
захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, т. я. він не має
зворотної дії; що знезараження підкарантинних матеріалів є
виключною функцією спеціально на те уповноважених державних
органів з карантину рослин.
В задоволенні решти частини позову (повернення сплаченого штрафу в
сумі 25000 грн.) відмовлено з огляду на те, що штраф добровільно
був перерахований до державного бюджету, а не на користь
відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.06.2003 рішення суду першої інстанції в частині визнання
недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2002
№ 422-р скасовано. При цьому апеляційна інстанція зазначила, що
посилання господарського суду в мотивувальній частині на те, що
знезараження експортних вантажів є виключною функцією держави в
особі державних органів з карантину рослин, є необгрунтованим.
Крім цього зроблено посилання на недоведеність позивачем по справі
прийняття відповідачем оспорюваного рішення з порушенням норм
матеріального права.
В іншій частині рішення, що стосується відмови в стягнення 25000
грн., сплаченого штрафу, суд визнав прийняття його з хибних
підстав, але вірним по суті.
Рішення в цій частині залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі Головна державна інспекція з
карантину рослин України просить скасувати постанову апеляційної
інстанції та залишити без зміни рішення господарського суду.
При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм
матеріального права при апеляційному провадження у справі, зокрема
ст.ст. 1, 2, 6, 7 Закону України "Про карантин рослин"
( 3348-12 ) (3348-12)
від 30.06.93 № 3398-ХII, що встановлює виключну
компетенцію органів Головної держінспекції з карантину рослин
України на проведення заходів з карантину рослин при
експортно-імпортних операціях з зерном.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права прийшла до висновку про наявність правових
підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з
наступного.
Згідно зі ст.ст. 4, 5 Закону України "Про карантин рослин"
( 3348-12 ) (3348-12)
№ 3348-ХІІ від 30.06.93 виконання карантинних заходів
на території України здійснюється уповноваженими на це державними
органами.
Фумігація (знезараження) підкарантинних матеріалів, до яких
відноситься продовольче, фуражне та технічне зерно є невід'ємною
частиною карантинних заходів (п.1.3.4 "Правил фітосанітарного
контролю на державному кордоні України" ( z0754-96 ) (z0754-96)
, затв.
наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України
від 25.09.96 № 72 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
27.12.96 за № 754/1779, а.с. 126-143, т.2) і являється
прерогативою фумігаційних загонів фітосанітарної служби України,
які несуть повну юридичну і матеріальну відповідальність за якість
виконаних робіт перед замовником.
На підставі акту про проведення знезараження державний інспектор
по карантину рослин видає фітосанітарний сертифікат і дає державні
правові гарантії товаровласникам щодо визначення та проведення
об'єктивної фітосанітарної сертифікації підкарантинної продукції
при імпортно-експортних операціях (ст.7 Закону ( 3348-12 ) (3348-12)
).
Проведення цих робіт комерційними структурами при
експортно-імпортних операціях з зерном не передбачено.
Згідно Інструкції про перевезення, зберігання, переробку і
реалізацію імпортного та вітчизняного підкарантинного зерна
( z0470-97 ) (z0470-97)
, затв. наказом Головної державної інспекції з
карантину рослин України від 29.09.97 № 56 та зареєстрованої у
Міністерстві юстиції України 14.10.97 № 470/2274 (п. п. 3.6; 3.7
розд. 3 а.с.146 т.2) в разі виявлення у зерні, яке відправляється
на експорт, будь-яких шкідників у живому вигляді, обов'язково
проводиться знезараження силами спеціалістів фумігаційних загонів
та бригад фітосанітарної служби під контролем державного
інспектора по карантину рослин.
Крім цього, виконання фумігації (в разі потреби) зерна при
експортно-імпортних операціях забезпечує дотримання конвенцій
країн Європейської та Середньоморської організацій захисту рослин,
членом яких є Україна (а.с. 10 т.2).
Фінансовий стан Головної держінспекції з карантину рослин України
та Центрального фумігаційного загону не дозволяє вирішувати
питання проведення самостійного знезараження зерна з використанням
новітніх технологій і препаратів за умови високої їх вартості,
необхідності контролю за якістю знезараження та безпекою в
іноземних портах, матеріальної відповідальності у разі неякісного
знезараження (а. с. 239 т.1).
У березні 1999 року Міністерством агропромислового комплексу
України було проведено конкурс на право укладання договору з
Головною державною інспекцією з карантину рослин України на участь
у технологічному процесі знезараження зерновантажів на шляху
слідування, за результатами якого Головна державна інспекція з
карантину рослин України уклала з компанією "ХХХ" (Ірландія) на
1999 рік договір на проведення робіт, які супроводжують
технологічний процес знезараження зернових вантажів (а.с.24 т.1).
Зазначений договір надавав компанії право укладати з фумігаційними
загонами договори на знезараження вантажів при імпортних операціях
з зерном, що проводилось на протязі 1999 -2000 рр. (а.с. 16 - 23
т.1), що зберігало контроль з боку Головної державної інспекції з
карантину рослин України за якістю фумігації, гарантувало
відповідальність компанії за якість наданих послуг.
Вищевикладене підтверджує вірність висновку суду першої інстанції
щодо наявності у Головної державної інспекції з карантину рослин
України виключної компетенції по проведенню знезараження
експортованого зерна, підтверджує порушення Антимонопольним
комітетом України норм матеріального права, зокрема ст. ст. 4-5
Закону України "Про карантин рослин" ( 3348-12 ) (3348-12)
при винесенні
спірного рішення, свідчить про невірне застосування апеляційною
інстанцією норм матеріального права до встановлених обставин при
розгляді позовних вимог щодо визнання недійсним спірного рішення.
Судова колегія погоджується з постановою апеляційної інстанції в
частині, що стосується позовних вимог про повернення сплаченого до
бюджету штрафу в сумі 25000 грн.
Витрати по держмиту, в т.ч. і при касаційному провадження у
справі, підлягають покладенню на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задоволити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.06.2003 у справі № Х5 змінити.
Скасувати її в частині скасування рішення господарського суду м.
Києва від 15.04.2003 у справі № Х5 щодо визнання недійсним рішення
Антимонопольного комітету України від 28.12.2002 № 422-Р та
покладення витрат по держмиту на позивача.
В іншій частині постанову залишити без зміни.
3. Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь
Головної державної інспекції з карантину рослин України витрати по
держмиту при апеляційному та касаційному оскарженні рішення та
постанови судових інстанцій.
Відповідний наказ доручити видати господарському суду м. Києва.