ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
19.08.2003 Справа N 4449/1-27
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової адміністрації у Запорізькій області на
постанову Вищого господарського суду України від 10.04.2003 р. у
справі за позовом Державної податкової адміністрації у Запорізькій
області до товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон",
Приватного підприємства "Металобрухт" про визнання угоди
недійсною, В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2002 р. у господарському суді Запорізької області
Державною податковою адміністрацією у Запорізькій області заявлено
позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" та
Приватного підприємства "Металобрухт" про визнання угоди
недійсною. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі уклали
договір від 10.02.2001 р. N 0210/1 на переробку брухту та відходів
чорних металів всупереч діючому законодавству, оскільки товариство
з обмеженою відповідальністю "Оріон" не мало ліцензії на таку
переробку.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням господарського суду Харківської області від
14.05.2002 р. позов задоволено з тих мотивів, що товариство з
обмеженою відповідальністю "Оріон" не мало правоздатності на
укладання угоди про переробку брухту та відходів чорних металів,
оскільки не мало ліцензії на здійснення такого виду діяльності.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
07.10.2002 р. скасовано рішення суду першої інстанції та в позові
відмовлено з тих мотивів, що діяльність з виконання робіт, що були
предметом спірного договору, не потребує ліцензування, окрім того,
господарський суд, вирішуючи даний спір, порушив вимоги ст. 64
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Вищого господарського суду України від
10.04.2003 р. залишено без змін постанову суду апеляційної
інстанції. Постанова мотивована тим, що органи Державної
податкової служби не мають право звертатися до господарського суду
з позовами про визнання угод недійсними на підставах, за якими
чинне законодавство не передбачає стягнення зі сторін угоди в
доход держави незаконно отриманого прибутку.
Ухвалою від 12 червня 2003 р. Верховним Судом України за
касаційною скаргою Державної податкової адміністрації у
Запорізької області порушено провадження з перегляду у касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від
10 квітня 2003 р. з мотивів різного застосування Вищим
господарським судом України положень одного й того ж закону в
аналогічних справах.
У судовому засіданні представники Державної податкової
адміністрації у Запорізькій області висловились на підтримку
касаційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон" та Приватне
підприємство "Металобрухт" не використали наданого законом права
на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались
судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у випадках, передбачених законодавчими
актами України, до господарського суду мають право звертатися
державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами
підприємницької діяльності.
Вищий господарський суд України, зробивши висновок про
неможливість пред'явлення позову органами державної податкової
служби на підставі ст. 48 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, виходив
зі змісту п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, де вказано, що державні податкові
інспекції мають право подавати до судів і господарських судів
позови до підприємств, установ, організацій та громадян про
визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,
отриманих ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів,
одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення
заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за
рахунок їх майна.
Разом з тим, такий висновок судом касаційної інстанції
зроблено без достатнього аналізу інших норм зазначеного Закону
( 509-12 ) (509-12)
, що визначають задачі та цілі діяльності органів
державної податкової служби.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
окремими видами діяльності підприємство може
займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії).
Як зазначається в п. 36 ст. 9 Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
,
діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою, металургійною
переробкою металобрухту кольорових і чорних металів, підлягає
ліцензуванню.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про металобрухт"
( 619-14 ) (619-14)
переробка металобрухту - діяльність, пов'язана із
доведенням металобрухту шляхом сортування або, в разі потреби,
пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який
відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилучення
металевої складової із шлаків металургійної переробки чорних та
кольорових металів і їх сплавів.
Суд апеляційної інстанції на вказані вимоги законів уваги не
звернув, що призвело до ухвалення невірного рішення.
Окрім того, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного
Суду України від 28.04.78 р. N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, зі змінами,
внесеними постановами від 25.12.92 р. N 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
та від
25.05.98 р. N 15 ( v0015700-98 ) (v0015700-98)
"Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними", суд, якщо інше не передбачено
законом, в разі визнання договору недійсним на підставах,
передбачених ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, своїм
рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все
одержане за угодою. Вказані наслідки визнання угоди недійсною
господарський суд Харківської області не застосував та не навів
достатнього юридичного обґрунтування щодо можливості визнання
спірної угоди недійсною на підставах, передбачених ст. 48
Цивільного кодексу.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду
України від 10.04.2003 р., постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 07.10.2002 р. та рішення господарського
суду Харківської області від 14.05.2002 р. підлягають скасуванню,
а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно перевірити
всі обставини справи, дати належну юридичну оцінку підставам
пред'явлення позову та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
Процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
10.04.2003 р. у справі N 4449/1-27, постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 07.10.2002 р. та рішення
господарського суду Харківської області від 14.05.2002 р. -
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.