ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2003 Справа N 2-4/1196-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"ХХХ"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 15.05.2003 р.
у справі № Х3 Господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі
до Відділення Державного казначейства в Бахчисарайському районі
до П-ської сільської ради
про стягнення 30 642,56 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.02.
-04.03.2003 р. (суддя А.А.А.) позов задоволено: податкові
повідомлення-рішення № 71/28/05532351/1943 від 12.07.2002р. та №
138/18/05532351/2114 від 25.07.2002р. про застосування до
Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" штрафних санкцій у сумі
15772,21грн. визнані недійсними; зобов'язано Державну податкову
інспекцію в Бахчисарайському районі, Відділення Державного
казначейства в Бахчисарайському районі, П-ську сільську раду
повернути Відкритому акціонерному товариству "ХХХ" з місцевого
бюджету П-ської сільської ради 30642,56грн. помилково сплаченого
земельного податку, у тому числі 15772,21грн. штрафних санкцій по
земельному податку.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.05.2003р. (судді Г.Г.Г., Д.Д.Д., Е.Е.Е.) рішення Господарського
суду Автономної Республіки Крим від 13.02.-04.03.2003р. скасовано,
в позові відмовлено.
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 15.05.2003р., Відкрите акціонерне
товариство "ХХХ" подало касаційну скаргу, в якій просить дану
постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм
матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.02.-04.03.2003р.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства
"ХХХ" задоволенню не підлягає.
Позивач звернувся з позовом, в якому просить: визнати недійсними
податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано
штраф у сумі 15772,21грн. за несплату узгодженого податкового
зобов'язання з податку на землю; повернути з бюджету кошти, що
сплачені за вищезгаданими повідомленнями-рішеннями; повернути з
бюджету зайво сплачений за період 2001-2002р. податок на землю у
розмірі 14870,35грн., оскільки позивач вважає, що на нього
поширюється пільга щодо сплати земельного податку, яка передбачена
п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
від земельного податку звільняються вітчизняні заклади
культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального
забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що
використовуються ними за цільовим призначення. Таким чином, із
приписів даної норми Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
випливає, що від
земельного податку звільняються вітчизняні, саме заклади охорони
здоров'я.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до
Статуту позивача позивач є відкритим акціонерним товариством.
Згідно ст. 1 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
господарськими товариствами цим Законом ( 1576-12 ) (1576-12)
визнаються підприємства, установи, організації, створені на
засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання
їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Приписами даної норми Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
визначено вичерпний
перелік організаційно-правових форм акціонерних товариств, серед
яких така форма як заклад не передбачена. Таким чином, позивач,
який створений відповідно до приписів Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, закладом охорони здоров'я не
є. Отже посилання позивача на порушення апеляційним господарським
судом п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
є помилковим.
Оскільки позивач не є саме закладом охорони здоров'я, то не може
бути прийнято до уваги і посилання позивача на ст. 21 Основ
законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ) (2801-12)
, якою
визначено, що заклади охорони здоров'я, особи, які здійснюють
підприємницьку діяльність в галузі охорони здоров'я, а також
суб'єкти господарювання, що виробляють продукцію, необхідну для
забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я, користуються
податковими та іншими пільгами, передбаченими законодавством.
Позивач посилається на порушення апеляційним господарським судом
ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яке полягає в тому, що апеляційним
господарським судом застосовано накази Держкомстандарту України та
Міністерства охорони здоров'я України.
Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не
застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не
відповідають законодавству України. Оскільки позивач не зазначає,
що накази як Держкомстату України так і Міністерства охорони
здоров'я України не відповідають законодавству України, то
апеляційним господарським судом ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
порушено.
Не порушено апеляційним господарським судом при прийнятті
постанови і ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки дана норма
Кодексу визначає підстави для повернення апеляційної скарги, а
процесуальні відносини щодо прийняття за результатами розгляду
апеляційної скарги постанови дана правова норма не регулює.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду є
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Оскільки апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для скасування
оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" залишити
без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 15.05.2003р. у справі № Х3 - без змін.