ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2003 Справа N 16/87
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Невдашенко Л.П.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот" на ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2003
року за скаргою відкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот" на
дії відділу державної виконавчої служби Бабушкінського районного
управління юстиції у справі № 16/87 за позовом відкритого
акціонерного товариства "ДніпроАзот" до малого підприємства
"Компвеста"
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
24 лютого 1997 року відкрите акціонерне товариство "ДніпроАзот"
звернулося до арбітражного суду Дніпропетровської області з
позовом до малого підприємства "Компвеста" про стягнення
залишкової суми в розмірі 781,39 грн. та 336 грн. пені,
посилаючись на неповне виконання відповідачем умов договору № 273
від 15 грудня 1995 року.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 17
бере6зня 1997 року (суддя Бахмат В.Н.) позов задоволено частково,
стягнуто з відповідача на користь позивача 781,39 грн. основного
боргу, 285 грн. пені та судові витрати. В іншій частині в позові
відмовлено.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня
2001 року (суддя Загинайко Т.В.) за заявою позивача звернуто
стягнення на майно відповідача на суму 1090,39 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23
квітня 2002 року відновлено строк на пред'явлення наказу
господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2001
року до виконання, обчислюючи строк для пред'явлення наказу з 23
квітня 2002 року по 23 липня 2002 року.
2 жовтня 2002 року позивач звернувся до суду зі скаргою на
бездіяльність органу державної виконавчої служби.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27
березня 2003 року (суддя Пуппо Л.Д.) у задоволенні скарги
відмовлено.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "ДніпроАзот"
просить скасувати ухвалу місцевого суду та прийняти рішення, яким
скаргу задовольнити, посилаючись на порушення судом попередньої
інстанції норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
При розгляді скарги судом першої інстанції було встановлено, що 26
квітня 2002 року стягувачем до виконавчої служби були надіслані
виконавчий документ і заява про відкриття виконавчого провадження.
Відмовляючи позивачу в задоволенні скарги, місцевий суд виходив з
того, що у відповідності зі ст. 121-2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
скарги на дії чи
бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання
рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані
стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня
вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало
про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Відкриття
виконавчого провадження мало бути здійснено 8 травня 2002 року. Зі
скаргою стягувач повинен був звернутися до 18 травня 2002 року, а
звернувся 2 жовтня 2002 року, тобто з пропуском строку,
встановленого для вчинення такої процесуальної дії.
З висновком місцевого суду про відмову в задоволенні скарги
погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неповно
встановлених обставинах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 12 березня 2003 року скарга позивача
на бездіяльність органу державної виконавчої служби Бабушкінського
районного управління юстиції при виконанні ухвали господарського
суду Дніпропетровської області від 19 липня 2002 року була
призначена до розгляду на 27 березня 2003 року, зобов'язано
відповідача надати докази дій, вчинених на виконання наказу суду
від 23 квітня 2002 року, а явка сторін, зокрема, представника
відділу державної виконавчої служби Бабушкінського районного
управління юстиції, у судове засідання була визнана обов'язковою.
Проте, всупереч ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, скарга судом була розглянута за відсутності
представника відповідача, що призвело до порушення його прав та
обов'язків, наданих відповідно до ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До того ж, зобов'язавши відповідача надати докази дій, вчинених на
виконання наказу суду від 23 квітня 2002 року, місцевий суд, за
відсутності у судовому засіданні представника відповідача та,
відповідно, вказаних матеріалів, які останній повинен був надати,
прийняв судове рішення без з'ясування питань, які мають істотне
значення для вирішення даного спору.
З огляду на викладені обставини, ухвала суду першої інстанції є
незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням
норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа -
направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати
наведене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи,
дійсні права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого
та вимог закону, розглянути скаргу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12,
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот"
задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27
березня 2003 року у справі № 16/87 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до того ж суду.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Невдашенко Л.П.
Гончарук П.А.