ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2003 Справа N 14/459
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Подоляк О.А.
суддів : Бенедисюка І.М., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Чернігівнафтогазгеологія" Національної
акціонерної компанії "Надра України"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
у справі 14/459 господарського суду Полтавської області
за позовом ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" в
особі Пирятинської газонафторозвідувальної експедиції
До Закритого акціонерного товариства "АМА"
Про Стягнення 895780 грн.
та за зустрічним позовом ЗАТ "АМА"
до ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" в особі
Пирятинської нафтогазорозвідувальної експедиції
про Стягнення 430491, 56 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін :
позивача: Бойко А.С, Осмоловської Г.І.
відповідача: не з'явився
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від
17.02-26.02.2003 року (суддя Іваницький О.Т.) первісний позов
задоволено частково: стягнуто з Закритого акціонерного товариства
"АМА" (далі відповідач) на користь ДП НАК "Надра України"
"Чернігівнафтогазгеологія" в особі Пирятинської
нафтогазорозвідувальної експедиції (далі позивач) 62 989, 80 грн.
боргу та відповідні судові витрати. Зустрічний позов задоволено
частково: стягнуто з позивача на користь відповідача 1 692 004, 15
грн. збитків та відповідні судові витрати.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30
квітня 2003 року (судді Карбань І.С., - головуючий, Івакіна В.О.,
Гончар Т.В.) зазначене рішення господарського суду Полтавської
області залишено без змін з мотивів недоведеності підстав
скасування рішення місцевого суду, передбачених статтею 104 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, позивач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій
просить вказане рішення місцевого суду та постанову апеляційної
інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд,
мотивуючи це порушеннями судами норм процесуального права та
неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема,
заявник скарги посилається на порушення апеляційною інстанцією ч.2
статті 4-6 та п.5 ч.2 статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу
колегії, що розглянула справу. Крім того, місцевим та апеляційним
судом було порушено п.7 статті 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки зустрічний позов було прийнято без дотримання досудового
врегулювання спору, що було передбачено умовами договору між
сторонами. Також, як зазначає заявник скарги, першою та
апеляційною інстанцією було порушено вимоги статті 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно повноти, всебічності та об'єктивності
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
а також неправильно застосовано норми матеріального права, що
регулюють відносини між сторонами, зокрема ст.ст. 343, 344 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "АМА" зазначає, що твердження
заявника про незаконний склад колегії суддів апеляційного суду при
розгляді скарги не відповідає обставинам справи, оскільки її
розгляд було здійснено зміненою колегією відповідно до ухвали
голови апеляційного суду. Крім того, відповідач зазначає, що
доводи позивача про порушення судом п.7 ст. 63 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не відповідають положенням статті 124 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та відповідному рішенню Конституційного суду України
від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі за конституційним
зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Кампус Коттон
клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті
124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(справа про досудове
врегулювання спорів) ( v015p710-02 ) (v015p710-02)
. Тому, касаційна скарга має
бути залишена без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування прийнятих у справі рішення та постанови і направлення
справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
Між сторонами 24 травня 2001 року було укладено договір на
будівництво пошукової свердловини №6 Східно - Селюхівської площі
(далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався на
свій ризик виконати роботи пов'язані з будівництвом пошукової
свердловини з певним, чітко визначеним переліком робіт. Графіком
будівництва пошукової свердловини було передбачено, що позивач
повинен був з 1.06.2001р. розпочати монтаж верстата та виконати
роботи по бурінню свердловини, в тому числі проведення
випробовування 1 та 2 об'єктів в період з 1.04.2002р. по
26.06.2002р., а також демонтаж і рекультивацію земельної ділянки.
Сторонами також було укладено додаткове узгодження від
24.05.2001р. відповідно до якого виконаний Чернігівським ГРГП
зведений кошторисний розрахунок робіт на загальну суму 4 112 945
грн. слід вважати основним документом для позивача та відповідача
у процесі фінансування робіт. Роботи по будівництву свердловини
були розпочаті у липні 2001 року та продовжувалися до вересня 2002
року.
За висновком місцевого суду, позивачем у справі (виконавцем робіт)
було допущено порушення вимог ст. ст. 151, 153, 154, 161 - 162,
216 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, п.п. 3.1.1 - 3.1.6, 6.1, 6.3 спірного
договору, що підтверджується наявними документами в матеріалах
справи. З урахуванням цього та наданих відповідачем належних
доказів (у справі) місцевий суд вважав за необхідне стягнути з
відповідача на користь позивача 62989, 80 грн. за надання послуг
по використанню бурового верстата. З тих підстав, що місцевим
судом встановлено факти неналежного виконання зобов'язань
позивачем, судом прийнято загальну суму зменшення винагороди
відповідачем в розмірі 1 005 189,90 грн. (20% планових
накопичувань, 50 % невідповідний винос керна від ГТН, інші
ускладнення). В результаті цього з позивача стягнуто на користь
відповідача 109 408, 95 грн. зайво перерахованих коштів.
Проте, до таких висновків суд прийшов з порушенням норм
процесуального права. Так, відповідно до статті 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом. Крім того статтею 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що суд у мотивувальній частині рішення повинен
зазначити докази на підставі яких прийнято рішення, а також
законодавство, яким керувався суд. У порушення цих статей,
місцевим судом не зазначено на підставі яких саме доказів та у
відповідності до яких норм права ним прийнято рішення про
необхідність прийняття зменшення загальної суми винагороди в
розмірі 1 005 189, 90 грн., оскільки посилання у рішення на
"матеріали справи" не свідчить про визначення ним конкретних
доказів та їх оцінку, а зазначення порушених позивачем статей 151,
153, 154, 161 - 162, 216 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
не вказує у чому
полягає суть порушень норм матеріального права. Разом з тим,
відповідно до умов п.5.2.2 Договору у випадках, коли замовник не
погоджується з виставленими розрахунками (невиконання, або
неякісне виконання робіт і т.п.) оплата рахунків відкладається до
врегулювання спору. Замовник повинен на протязі 10 днів після
отримання цих рахунків попередити виконавця про суперечне питання
і вказати причину їх виникнення. Пунктом 6.7 Договору також
передбачено, що усі випадки аварій, ускладнень, простоїв і браку в
роботі оформляються двосторонніми актами Виконавця і Замовника. В
актах у обов'язковому порядку вказується причина і сторона
відповідальна, за допущені аварії, простої або брак в роботі. В
якості доказів виконання робіт за договором позивачем було надано
суду підписані сторонами акти виконаних робіт за кожний місяць,
акт звірки розрахунків від 13 вересня 2002 року, відповідно до
яких заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи
складає 895780,95 грн.
Тому, при дослідженні питання якості виконаних робіт та
розрахунків за них, місцевому суду слід було дати оцінку наявним
актам виконаних робіт, акту звірки, встановити наявність актів, що
свідчать про недоліки у роботі, своєчасність їх складання та на
підставі оцінки цих документів з іншими наявними та допустимими
доказами зробити висновок про відповідність дій сторін умовам
договору та прийняти відповідне рішення за первісним позовом. Крім
того, місцевому суду слід було дати належну оцінку акту
відповідача "Про зменшення винагороди за виконані роботи, згідно
актів Ф-2 підписаних раніше до договору №б/н від 24.05.01 про
проведення робіт по будівництву пошукової свердловини №6
Східно-Селюховської площі у відповідності до п.3.4.5 Договору та
статті 344 ЦК України" ( 1540-06 ) (1540-06)
від 03 січня 2003 року стосовно
його відповідності положенням Договору, зокрема п.п. 5.2.2 та 6.7,
а також строкам його направлення позивачу.
Що ж стосується прийнятого місцевим судом рішення по зустрічному
позову, то слід зазначити, що при вирішенні цього питання суд
першої інстанції також допустив неправильне застосування норм
матеріального права та порушення норм процесуального права.
Так, відповідно до матеріалів справи, відповідачем спочатку було
заявлено зустрічний позов про стягнення з позивача 430 491, 56
грн., - коштів, витрачених на ліквідацію аварій своїми засобами. У
подальшому, відповідач уточнив свої вимоги та просив стягнути
2 353 012, 60 грн. збитків з яких 24 824, 40 грн. витрати
пов'язані з ліквідацією аварій, 16 936 грн. пошкодження його майна
та 2 311 252,20 неотримані доходи від видобутку нафти.
Як зазначено у рішенні суду першої інстанції, він дійшов висновку
що у відповідності до статті 203 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та п.6.1
Договору, вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому
задоволенню, а саме : витрати пов'язані з ліквідацією аварії на
суму 24 824, 40 грн., збитки пов'язані з пошкодженням майна у сумі
16 936 грн., а також неотримані доходи внаслідок неналежного
виконання зобов'язань за договором у розмірі неотримання нафти у
кількості 10 тон на добу за відповідними цінами
"Держзовнішінформу" за період з 01.07.2002р. по 31.12.2002р. на
загальну суму 1 540 834, 80 грн.
Проте, відповідно до статті 203 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник
зобов'язаний відшкодувати кредиторові збитки у разі невиконання
або неналежного виконання зобов'язань. Під збитками розуміються
витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а
також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби
зобов'язання було виконано боржником.
Таким чином, застосовуючи цю статтю Цивільного кодексу, місцевому
суду слід було зазначити які саме роботи та у який період виконані
неякісно та з яких причин. Яким саме чином неналежне виконання
певних передбачених Договором робіт спричинило збитки у вигляді
неотриманого доходу. Наявність причинного зв'язку між неналежним
виконанням робіт та настанням наслідків у вигляді збитків.
Крім того, при вирішенні питання про спричинені збитки місцевому
суду слід встановити чи було фактично відповідачем зроблено
витрати на оплату геофізичних досліджень, згідно актів, які
покладено судом у обґрунтування рішення та чи належало відповідачу
майно пошкоджене позивачем з обґрунтуванням відповідних висновків
належними доказами.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до статті 41 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, для роз'яснення питань, що виникають при
вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань,
господарський суд призначає судову експертизу. Тому, для вирішення
питання про відповідність виконаних позивачем робіт вимогам
технічної документації, технології буріння, проекту,
гірничо-геологічній обстановці, інших необхідних для вирішення
цього спору спеціальних питань, місцевому суду слід було
призначити відповідну експертизу.
Крім того, відповідно до статті 204 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо за
невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлена
неустойка (штраф, пеня), то збитки відшкодовуються в частині, не
покритій неустойкою (штрафом, пенею). Умовами Договору (п. 6.10)
передбачено сплату виконавцем (позивачем) замовнику (відповідачу)
у випадку просторочки термінів виконання робіт пені в розмірі 02%
від вартості очікуваного обсягу робіт. Тому, при стягненні збитків
місцевому суду слід було, при наявності підстав для цього,
відшкодовувати збитки з урахуванням вимог статті 204 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
На думку судової колегії, місцевим судом було також допущено
неправильне застосування норм матеріального права, що регулюють
стягнення збитків.
Так, місцевий та апеляційні суди, підставно дійшовши висновку про
те, що відносини між сторонами спору ґрунтуються на договорі
підряду, невірно застосували при стягненні збитків за первісним та
зустрічним позовом загальну (ст. 203 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
) та
спеціальну (ст. 344 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
) норму, оскільки
стягнення збитків за договором підряду передбачено саме статтею
344 Цивільного кодексу України. Причому, застосування частини
першої статті 344 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
виключає застосування
частини другої цієї ж статті до одних і тих спірних відносин.
Місцевим же судом при розгляді первісного позову було застосовано
ч.2 статті 344 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, а при розгляді зустрічного
позову статтю 203 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, хоча і за первісним
позовом для зменшення винагороди за роботу і за зустрічним позовом
для стягнення збитків підставою для цього був висновок місцевого
суду про неналежне виконання позивачем умов договору стосовно
своєчасного та якісного виконання позивачем умов будівництва
свердловини.
Відповідно до п.4 статті 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у резолютивній
частині рішення місцевого суду має міститися висновок про
задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково
по кожній з заявлених вимог. Не дивлячись на те, що вимога про
стягнення надлишково сплачених коштів у розмірі 109 408, 95 грн. з
позивача на користь відповідача останнім у зустрічному позові не
ставилася, місцевий суд, фактично, вирішив це питання вийшовши за
межі позовних вимог за клопотанням відповідача не зазначивши про
це у рішенні. При цьому, вказавши у мотивувальній частині рішення
про вирішення цього питання при розгляді первісного позову, у
резолютивній частині рішення зазначив про стягнення цих коштів як
збитків за зустрічним позовом, що суперечить зазначеній нормі ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На неправильне застосування вказаних норм матеріального права та
порушення норм процесуального права вчасно не звернув уваги і суд
апеляційної інстанції, який відповідно до статті 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
повторно розглядає справу за наявними у справі та
додатково поданими доказами. Більш того, при розгляді справи у
апеляційному порядку господарський суд і сам припустився тих самих
порушень процесуального права та неправильно застосував норми
матеріального права.
Крім того, оскільки відповідно до частини першої статті 101 ГПК
України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд
за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно
розглядає справу, а у разі їх недостатності відповідно до статті
38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
він зобов'язаний витребувати необхідні
документи і матеріали у сторін, посилання у постанові апеляційного
суду на недоведеність заявником скарги підстав для скасування
рішення не може бути мотивом для відмови у задоволенні апеляційної
скарги.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до
неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом
касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи, з урахуванням наведеного
вище, місцевому суду слід дати оцінку наявним актам виконаних
робіт, акту звірки, встановити наявність актів, що свідчать про
недоліки у роботі, своєчасність їх складання та на підставі оцінки
цих документів з іншими наявними та допустимими доказами зробити
висновок про відповідність дій сторін умовам договору та прийняти
відповідне рішення за первісним позовом. Крім того, місцевому суду
слід дати належну оцінку акту відповідача "Про зменшення
винагороди за виконані роботи, згідно актів Ф-2 підписаних раніше
до договору №б/н від 24.05.01 про проведення робіт по будівництву
пошукової свердловини №6 Східно-Селюховської площі у відповідності
до п.3.4.5 Договору та статті 344 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
" від 03
січня 2003 року стосовно його відповідності положенням Договору, а
також строкам його направлення позивачу. Встановити які саме
роботи та у який період виконані неякісно та з яких причин. Яким
саме чином неналежне виконання певних передбачених Договором робіт
спричинило збитки у вигляді неотриманого доходу. Наявність
причинного зв'язку між неналежним виконанням робіт та настанням
наслідків у вигляді збитків. Встановити чи було фактично
відповідачем зроблено витрати на оплату геофізичних досліджень,
згідно актів, які покладено судом у обґрунтування рішення та чи
належало відповідачу майно пошкоджене позивачем з обґрунтуванням
відповідних висновків належними доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 84, 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства
"Чернігівнафтогазгеологія" Національної акціонерної компанії
"Надра України" задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
30.04.2003 р. та рішення господарського суду Полтавської області
від 17.02. - 26.02. 2002 р. У справі №14/459 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Головуючий суддя Подоляк О.А.
Судді Бенедисюк І.М.
Семчук В.В.