Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства "ХХХ" від
ХХ.06.2003 р.
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.06.2003 р.
у справі № Х1
господарського суду міста Н-ська
за позовом Приватного підприємства "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у Ч-ському
районі м. Н-ська
про про визнання недійсним рішення ДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача присутні,
відповідача не з'явились.
Рішенням господарського суду міста Н-ська від ХХ.03.03 р. (а.с.
121-123) позов задоволено частково. Рішення державної податкової
інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська № Х3 від ХХ.11.01 р. про
застосування і стягнення штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені
за порушення податкового законодавства до приватного підприємства
"ХХХ" на загальну суму 204025,21 грн. в частині донарахування
податку на додану вартість в сумі 120328,43 грн. і штрафних
санкцій в сумі 30082,13 грн., а всього по податку на додану
вартість в сумі 150410,56 грн. визнано недійсним. В решті позову
відмовлено.
Н-ський апеляційний господарський суд своєю постановою від
ХХ.06.2003 р.(а.с. 157-159) рішення суду скасував і в позові
відмовив повністю.
Вищий господарський суд України перевірив доводи касаційної
скарги, матеріали справи, заслухав представників сторін,
проаналізувавши податкове законодавство,
ВСТАНОВИВ:
За результатами податкової документальної перевірки приватного
підприємства "ХХХ" з питання дотримання вимог податкового
законодавства за період з ХХ.01.99 р. по ХХ.12.99 р. відповідачем
прийнято ХХ.11.01 р. рішення № Х3 про застосування і стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів.
В бюджет і державні цільові фонди донараховано:
- єдиного податку -42891,72 грн.
- штрафних санкцій - 10722,93 грн.
- податку на додану вартість -120328,43 грн.
- штрафних санкцій - 204025,21 грн.
В ході перевірки податковою інспекцією встановлено, що приватне
підприємство "ХХХ" здійснювало діяльність по спрощеній системі
оподаткування, обліку і звітності по ставці єдиного податку в
розмірі 6 відсотків.
Перевірка інспекцією проводилась на підставі виписки КБ "SSS" про
рух грошових коштів у зв'язку з тим, що частина первинних звітних
документів була викрадена, а частина втрачена.
Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва"
( 727/98 ) (727/98)
(в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. №
746/99 ( 746/99 ) (746/99)
, що набрав чинності з 14.08.99 р.) визначено, що
виручкою від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) є сума,
фактично отримана суб'єктом підприємництва на розрахунковий
рахунок, або в касу.
Відповідно до банківської виписки виручка приватного підприємства
"ХХХ" від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1999 рік склала
725489,93 грн.
Податку необхідно сплатити 43529,39 грн., а сплачено 637,68 грн.
Оскільки розрахунковий рахунок № Х2 в КБ "SSS", на який надходила
в 1999 році виручка від реалізації свідчить про значно більші
надходження, суд зробив вірний висновок про сплату податку менше
6% ставки.
В цій частині рішення державної податкової інспекції відповідає
вимогам п.п. 17.1.3. пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Суд вмотивував, чому
одні докази ним приймаються, інші - відхиляються і підставно
дійшов до висновку, за таких обставин, про неправомірність дій
податкової інспекції в частині донарахування податку на додану
вартість в сумі 120328,43 грн. і стягнення з приватного
підприємства "ХХХ" штрафних санкцій в сумі 30 082,13 грн.
Суд виходив з наступного. Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суб'єктом
оподаткування є операції платника податку продажу товарів (робіт,
послуг) на митній території України, враховуючи операції з оплати
вартості послуг за договорами оренди (лізингу) і операції з
передачі права власності на об'єкти застави.
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів,
відповідно до п. 7.3.1 ст. 7.3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається одна з подій: або дата
зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника
податку, як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу,
або дата їх оподаткування в касі платника податку - в разі продажу
товарів (послуг) за готівку. При відсутності таких даних - дата
інкасації готівки, дата відвантаження товару (для робіт, послуг) -
дата оформленого належним чином документу, який засвідчує цю
подію.
Застосовуючи до позивача штрафні санкції, податкова інспекція не
встановила жодного із перерахованих моментів із-за відсутності
первинних облікових (бухгалтерських, банківських) документів.
Наявна була лише довідка банку про рух коштів. Враховувався розмір
виручки (інкасації) без врахування витратної частини.
Законодавство, зокрема п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає суму податку, яка
підлягає до сплати в бюджет, або відшкодування з бюджету, як
різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду.
Податкові накладні, які б підтвердили витрати позивача, книги
обліку придбання товару і його продажу у позивача були викрадені,
тому податкова інспекція не могла визначити зазначену вище
різницю. Пункт 3 ст. 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
надає право податковій інспекції
визначати оподатковуваний прибуток лише на підставі документів,
які свідчать про отримані прибутки, лише в разі їх ненадання при
перевірці. Позивач надати їх не міг в силу об'єктивних причин -
викрадання. За цим фактом порушена кримінальна справа Ч-ським РВ
УМВС України м. Н-ська.
Податкова інспекція довільно нарахувала суму заниження позивачем
податку на додану вартість, що суперечить вимогам Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин висновки апеляційного суду є помилковими і
постанова від ХХ.06.03 р. у цій справі підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 17 "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 3,7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 11 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
та керуючись ст. 111-5,
111-7, п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10 , ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "ХХХ" від ХХ.06.03 р.
у справі № Х1 господарського суду міста Н-ська задовольнити.
2. Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.06.2003 р. у зазначеній справі скасувати, рішення
господарського суду міста Н-ська від ХХ.03.03 р. - залишити без
змін.
3. Доручити господарському суду міста Н-ська видати накази на
виконання цієї постанови.