Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві
за участю представників
позивача Присутні
відповідача Присутні
касаційну скаргу Державної госпрозрахункової організації "УУУ" на
постанову від ХХ.03.2003 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 000 господарського суду м.Києва
за позовом ТзОВ "ХХХ"
до Державної госпрозрахункової організації "УУУ"
про стягнення 1500000 грн.
В судовому засіданні ХХ.06.2003 оголошувались перерви до
ХХ.06.2003, до ХХ.07.2003 та до ХХ.08.2003.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
звернулося з позовом до Державної госпрозрахункової організації
"УУУ" про стягнення з відповідача 1500000 грн. боргу за договором
доручення № 1 від ХХ.08.2002. Заявою представником позивача у
судовому засіданні збільшено розмір позовних вимог до 2182600 грн.
Рішенням господарського суду м.Києва від 25.02.2003 по справі №
000 позов задоволене. Стягнено з Державної госпрозрахункової
організації "УУУ" на користь ТзОВ "ХХХ" 2182600 грн. основного
боргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.03.2003, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду залишено
без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного суду від ХХ.03.2003, рішення господарського суду
м.Києва від ХХ.02.2003 та прийняти нове рішення, яким в позові
ТзОВ "УУУ" відмовити. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що
апеляційним судом при прийнятті постанови порушені норми
процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін,
перевіривши правильність застосування Київським апеляційним
господарським судом норм процесуального та матеріального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, ХХ.04.2002 сторони уклали
договір, відповідно до якого зобов'язались сумісно діяти для
здійснення програми проектування будівництва і введення в
експлуатацію житлового будинку. У цьому зв'язку позивач
зобов'язався надати фінансування будівництву об'єкта в розмірі 30%
від загальної його вартості, а відповідач зобов'язався здійснити
фінансування будівництва в розмірі 70%. Відповідно до цього
сторони визначили, що їх право розпорядження квартирами об'єкту
безпосередньо пов'язано з належним їм правом залучати кошти
фізичних та юридичних осіб для фінансування будівництва. У цьому ж
зв'язку сторони розподілили між собою квартири, які мають бути
розміщені в об'єкті забудови. Відповідно до цього розподілу, 89
квартир загальною площею 7485,4 м2 розподілялись за відповідачем,
а 40 квартир загальною площею 3212,1 м2 - за позивачем. ХХ.08.2002
сторони уклали між собою договір доручення, згідно якого позивач
доручив відповідачу здійснювати залучення відповідної частини
коштів на фінансування будівництва житла. Відповідно до цього ж
договору сторони узгодили між собою порядок розрахунків,
відповідно до якого "УУУ" повинен інформувати позивача про
виконання умов договору доручення та протягом трьох календарних
днів, з моменту надходження письмової вказівки позивача,
перераховувати на його рахунок чи на рахунок генпідрядника
будівництва кошти, отримані на інвестування.
Апеляційним судом також встановлено, що відповідач проінформував
позивача про залучення від імені ТзОВ "ХХХ" грошових коштів для
фінансування будівництва у розмірі 2941900,00 грн., але не виконав
решту своїх зобов'язань і не перерахував за вказівкою позивача на
його рахунок частину залучених ним грошових коштів в розмірі
2182600 грн. Вищенаведеним обставинам, яким відповідають наявні
матеріали справи, апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов до
правильного висновку про те, що відповідач, не виконавши умови
договору доручення в повній мірі, порушив свої зобов'язання.
Посилання відповідача на те, що позивач не здійснив фінансування
об'єкту в повному обсязі і не набув права розпорядження
розподіленою йому житловою площею, не можуть бути прийняті до
уваги, оскільки в даному випадку заявлені позивачем вимоги
пов'язані з отриманням виключно тих інвестиційних коштів, які,
відповідно до договору сторін про сумісну діяльність, відповідач
збирав за його дорученням і які повинні спрямовуватись на
безпосереднє фінансування будівництва.
З урахування наведеного, прийнята апеляційним судом постанова
відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її
скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 179-12 ) (179-12)
, Вищий господарський суд
України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної госпрозрахункової організації "УУУ"
залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.03.2003 та рішення господарського суду м.Києва від ХХ.02.2003
по справі № 000 залишити без змін.