Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши за участю представників:
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" - присутні
касаційну скаргу ДПІ у Л-ському районі М.Севастополя
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.05.2003
у справі № 000
за позовом ТОВ "ХХХ"
до ДПІ у Л-ському районі М.Севастополя
про визнання недійсним рішення від ХХ.08.2001 № 1,
встановив:
Рішенням господарського суду М.Севастополя від ХХ.02.2003,
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від ХХ.05.2003, позов задоволено частково:
рішення ДПІ у Л-ському районі М.Севастополя від ХХ.08.2001 № 1
визнано недійсним в частині застосування до позивача на підставі
ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
фінансових санкцій в розмірі 453120,00 грн.
донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі
53638,83 грн. та по податку на додану вартість у сумі 66487,36
грн. та про застосування штрафних санкцій по податку на прибуток у
розмірі 5663,89 грн. і по податку на додану вартість у розмірі
17635,84 грн. В позові про визнання спірного рішення недійсним в
частині донарахування податкових зобов'язань по податку на
прибуток в сумі 6391,17 грн. та податку на додану вартість в сумі
4904,64 грн., а також про застосування фінансових санкцій по
податку на прибуток у розмірі 639,11 грн. та по податку на додану
вартість у розмірі 1226,16 грн. відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що висновок ДПІ про реалізацію
позивачем неоприходуваних паливно-мастильних матеріалів вартістю
188840,34 грн. не відповідає фактичним обставинам справи,
поскільки вказані матеріали були передані позивачу власником на
зберігання з їх подальшим продажем позивачем на підставі договорів
комісії та оподаткування цих операцій відповідно до пункту 7.9.1
пункту 7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пунктів 3.1, 4.1 і 7.5 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; надані
позивачем суду документи бухгалтерського обліку спростовують
висновок відповідача про віднесення позивачем до валових витрат
вартість продуктів харчування на суму 797,31 грн., придбаних у
зв'язку з новорічним святом та, про наявність у позивача недостачі
паливно-мастильних матеріалів на суму 68747,59 грн., а також
підтверджують правомірність нарахування позивачем амортизації на
вартість легкових автомобілів, що використовуються у його
виробничій діяльності, на суму 3973,96 грн. та включення до
податкового кредиту 12318,07 грн. ПДВ, сплаченого у зв'язку з
придбанням цих автомобілів.
Що ж до висновку господарських судів попередніх інстанцій про
відмову в частині позовних вимог, то такий мотивований
недоведенням позивачем факту продажу паливно-мастильних матеріалів
на суму 16598,96 грн. суб'єкту підприємницької діяльності К.,
безпідставним нарахуванням позивачем в І кварталі 2001 р.
амортизації на невиробничі основні фонди в сумі 11100,00 грн. та
включенням до податкового кредиту 3080,00 грн. ПДВ, не
підтверджених податковими накладними.
В касаційній скарзі ДПІ у Л-ському районі М.Севастополя просить
скасувати постановлені у справі судові рішення в частині
задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в
позові в цілому, вважаючи, що судом апеляційної інстанції
неправильно застосовані ст.ст.1,9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій
підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства
фінансів України від 30.11.99 № 291 ( z0892-99 ) (z0892-99)
, ст.20 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідач не реалізував процесуальне право сторони у
господарській справі на участь у судовому засіданні суду
касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що паливно-мастильні
матеріали вартістю 188840,34 грн. були реалізовані позивачем на
підставі договорів комісії, укладених з ТОВ "ААА". При цьому
господарський суд обгрунтовано вважав, що при визначенні суті
господарської операції визначальне значення має порядок її
відтворення в бухгалтерському обліку платника податків, дані
якого, в свою чергу, відповідно до частини 2 ст.З Закону України
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
( 996-14 ) (996-14)
є основою податкової звітності. На підставі договору
схову № 1 від ХХ.10.2000 та договорів комісії від ХХ.10.2000,
актів прийняття-передачі до цих договорів, оборотно-сальдових
відомостей за жовтень 2000р. господарський суд дійшов правомірного
висновку про відсутність з боку позивача реалізації необлікованого
товару та правильне відтворення позивачем операцій з продажу
паливно-мастильних матеріалів на суму 188840,34 грн. у податковому
обліку як операцій з продажу товару, взятого на комісію. При цьому
господарським судом обгрунтовано було взято до уваги і таку
обставину, як здійснення позивачем операцій з приймання
паливно-мастильних матеріалів на зберігання, комісію та продаж в
одному податковому звітному періоді.
Відповідно до ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
На підставі наданих позивачем додатків до змінних звітів
операторів АЗС про реалізацію паливно-мастильних матеріалів за
талонами з оплатою у безготівковій формі, а також висновку
судово-бухгалтерської експертизи від ХХ.01.2002 господарський суд
встановив факт наявності у позивача таких матеріалів вартістю
68474,59 грн. та дійшов у зв'язку з цим обгрунтованого висновку
про правомірне віднесення позивачем до складу валових витрат у
четвертому кварталі 2000р. цієї суми та включення до податкового
кредиту 13694,92 грн. ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням цих
паливно-мастильних матеріалів.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про неправильне
застосування судом підпункту 5.1.2 і пункту 5.1 ст.5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
які фактично зводяться до доведеності факту придбання позивачем
паливно-мастильних матеріалів на суму 68747,59 грн.
Разом з тим, відповідно до частини 2 ст.111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів чи
збирання нових доказів знаходяться поза межами компетенції
касаційної інстанції при перегляді справи в касаційному порядку.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
Відповідно до абзацу другого підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
амортизації підлягають витрати на придбання основних
фондів та нематеріальних активів для власного виробничого
використання, а абзацом третім підпункту 8.2.2 пункту 8 2 цієї
статті визначено, що автомобільний транспорт входить до групи
основних фондів згідно з розподілом, встановленим зазначеним
підпунктом. Господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено, що придбані позивачем легкові автомобілі
використовувалися ним у господарській діяльності. Беручи до уваги
цей факт, встановлений судом слід визнати правильним висновок у
постанові суду апеляційної "станції про правомірність зменшення
позивачем оподатковуваного прибутку на 3973,90 грн нарахованих
амортизаційних відрахувань на вартість автомобілів та включення до
податкового кредиту 12318,70 грн. ПДВ, сплаченого у зв'язку з
придбанням останніх.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає що стосовно висновку господарських судів попередніх
Інстанцій щодо встановлення вищезгаданого факту колегія діє як
касаційна Інстанція та перевіряє правильність його юридичної
оцінки в оскаржуваному судовому рішенні враховуючи, що апеляційним
господарським судом обставини справи встановлені всебічно і повно
та правильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, передбачені частиною 1 ст.111-10. ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підстави для скасування чи зміни постановлених у справі судових
рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.1 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Л-ському районі М.Севастополя залишити без
задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від ХХ.05.2003 - без змін.