ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.08.2003                                   Справа N 03/28-29.2

   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Невдашенко Л.П.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

приватного  підприємця  А.А.А.  на ухвалу Львівського апеляційного

господарського суду від 15 травня 2003 року у справі №  03/28-29.2

за  позовом  приватного підприємця А.А.А.  до Головного управління

сільського  господарства  і  продовольства   Волинської   обласної

державної адміністрації

про   стягнення суми, -

                            ВСТАНОВИВ:

6 лютого  2003  року  приватний  підприємець  А.А.А.  звернувся до

господарського суду Волинської  області  з  позовом  до  Головного

управління  сільського  господарства  і  продовольства  Волинської

обласної  державної  адміністрації  про   стягнення   матеріальних

збитків  в розмірі 45693,69 грн.,  спричинених порушенням ст.  162

Цивільного кодексу  України  ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  а  саме,  розірванням

відповідачем  в  односторонньому  порядку  договору  оренди  від 1

червня 2001 року.

Рішенням господарського суду Волинської  області  від  17  березня

2003 року (суддя Сініцина Л.М.) в позові відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15 травня

2003 року (судді  Зданкевич  З.І.,  Онишкевич  В.В.,  Скрутовський

П.Д.) позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення

пропущеного строку подання апеляційної скарги,  а скарга повернута

без розгляду.

В касаційній скарзі приватний підприємець А.А.А. просить скасувати

ухвалу апеляційного суду,  а справу направити до того  ж  суду  на

новий  розгляд,  посилаючись  на  порушення апеляційною інстанцією

норм процесуального права.

Заслухавши пояснення  представника  позивача,  вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  суд вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12  ) (1798-12)
          апеляційна  скарга подається,  а апеляційне подання

вноситься протягом десяти днів з дня  прийняття  рішення  місцевим

господарським  судом,  а  у  разі  якщо  у судовому засіданні було

оголошено лише вступну та резолютивну частини  рішення,  -  з  дня

підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу

( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Як вбачається   з   матеріалів   справи,    ухвалою    Львівського

апеляційного господарського суду від 3 квітня 2003 року апеляційну

скаргу позивача повернуто без розгляду з підстав,  передбачених п.

3  ч.  1  ст.  97  Господарського  процесуального  кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  а саме,  у зв'язку з тим, що платіжне доручення № 37

від  21 березня 2003 року,  яким сплачене державне мито за розгляд

апеляційної скарги,  не відповідає вимогам Інструкції "Про порядок

обчислення та справляння державного мита" ( z0050-93 ) (z0050-93)
        .

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 квітня

2003  року  повторна  апеляційна  скарга  позивача  повернута  без

розгляду  в  зв'язку  з відсутністю в клопотанні № 18 від 7 квітня

2003 року заяви про відновлення пропущеного процесуального строку,

встановленого для подання апеляційної скарги,  натомість зазначено

прохання повторно  розглянути  апеляційну  скаргу  (п.  4  ст.  97

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ).

Втретє позивач  звернувся  до  апеляційної інстанції з клопотанням

про відновлення пропущеного процесуального строку.

Львівський апеляційний  господарський  суд   обґрунтовано   дійшов

висновку  щодо  пропущення  скаржником  строку,  встановленого для

апеляційного оскарження судового рішення,  та відсутності правових

підстав для відновлення цього строку.

Доводи касаційної  скарги  не  спростовують  висновку апеляційного

суду,  оскільки вказані позивачем причини пропуску  процесуального

строку   не   можуть   вважатись  поважними  в  розумінні  ст.  53

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  так як

стали   наслідком   порушення   скаржником   норм   господарського

процесуального права при оформленні апеляційної скарги, дотримання

яких є обов'язковим для всіх учасників господарського процесу.

Ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, тому

підстави для її скасування відсутні.

При оскарженні ухвали Львівського апеляційного господарського суду

від  15  травня  2003  року  позивачем  касаційна  скарга оплачена

державним митом. Оскільки Декретом Кабінету Міністрів України "Про

державне  мито"  ( 7-93  ) (7-93)
         не передбачено сплату мита при поданні

касаційної скарги  на  ухвали  господарських  судів,  то  сплачене

позивачем державне мито підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.    111-5,    111-7,    111-9,    111-11,   111-13

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий

господарський суд України -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   приватного   підприємця   А.А.А.  залишити  без

задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду

від 15 травня 2003 року у справі № 03/28-29.2 без змін.

Повернути приватному підприємцю А.А.А.  державне мито, сплачене за

платіжним дорученням № 67 від 27 травня 2003 року.

Головуючий Перепічай В.С.

Судді      Невдашенко Л.П.

           Гончарук П.А.