ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
06.08.2003 Справа N 32/81
Відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням угод
Вищий господарський суд України розглянув у відкритому
судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу дочірнього
підприємства Державної компанії <У... > Державного підприємства
<С...> на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 03.06.2003 р. у справі за позовом Державного підприємства
Міністерства оборони України <С...> до дочірнього підприємства
Державного підприємства <У... > про стягнення сум.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву
на неї, суд установив:
У грудні 2002 р. Державне підприємство Міністерства оборони
України <С...> в господарському суді пред'явило позов до
дочірнього підприємства Державної компанії <У...> Державного
підприємства <С...> про стягнення з останнього заборгованість у
сумі 99779,95 грн., 3% річних за затримку платежу у розмірі
2552,86 грн. та 6984,60 грн. в рахунок відшкодування обумовлених
сторонами збитків, посилаючись на неналежне виконання
відповідачем договору комісії на поставку авіаційно-технічного
майна <...> на суму 43263,20 дол. США.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути
85197,07 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 2932,09 грн. та
7667,74 грн. пені.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.03.2003,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 03.06.2003 р., позов задоволено частково,
з відповідача на користь позивача стягнуто 85197,07 грн. основного
боргу, 5111,68 грн. пені за несвоєчасну оплату продукції та 3%
річних 2932,09 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить ухвалені судові
рішення скасувати і у позові відмовити, посилаючись на порушення
судом норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За приписом статей 161, 162 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування,
договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,
що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння
зміна умов договору не допускається, за винятком випадків,
передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 395, 397 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за
договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за
дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну
або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.
За угодою, укладеною комісіонером з третьою особою, набуває
права і стає зобов'язаним комісіонер, хоча б комітент був названий
в угоді або вступив з третьою особою в безпосередні відносини по
виконанню цієї угоди.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи,
25.10.99 р. між позивачем (комітент) і відповідачем (комісіонер)
був укладений договір комісії N 1330/2577-176-99 на поставку на
адресу <...> авіаційно-технічного майна на суму 43263,20 доларів
США, на виконання умов якого позивачем здійснено поставку
продукції наступні періоди та у наступному обсязі: 08.08.2000
згідно з актом приймання-передачі N 1 на суму 6516,38 доларів США;
27.09.2000 згідно з актом приймання-передачі N 2 на суму 36746,82
долара США; 27.06.2001 згідно з актом приймання-передачі N 3 на
суму 7145.86 доларів США. У червні 2001 року за актом N 3
позивачем додатково передані відповідачу у обмін запасні частини,
які раніше не були прийняті відповідачем, запасні частини, що були
недопоставлені першою та другою партіями, а також паспорта на
поставлені запасні частини.
Згідно з ч. 1 ст. 404 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
по виконанні
доручення комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт і
передати йому все одержане по виконаному дорученню, а також
передати комітентові за його вимогою всі справи щодо третьої
особи, які випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією
третьою особою.
16.05.2002 р. відповідачем надано позивачу звіт комісіонера
N 1, з якого вбачається, що відповідач зарахував до витрат
комісіонера, пов'язаних з виконанням договору комісії, штрафні
санкції у сумі 15984,44 доларів США, сплачених за порушення
валютного законодавства.
Згідно з умовами п. 5.1 договору, за редакцією відповідно до
додаткової угоди N 1 від 25 04.2002 р., відповідач (комісіонер)
зобов'язався перерахувати позивачу (комітенту) належну йому
частину валютної виручки, що надійшла від покупця на рахунок
комісіонера, за поставлене комітентом майно за вирахуванням
комісійної винагороди, документально підтверджених витрат та
платежів комісіонера, пов'язаних з виконанням контракту, протягом
п'яти днів з моменту повернення майна (некондиційних запчастин)
комітента на митну територію України, але не пізніше 11.05.2002 р.
Як достовірно встановлено судом відповідач мав прострочку
платежу перед позивачем за реалізоване майно.
Статтею 214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що боржник,
який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або
договором не встановлений інший розмір процентів.
Пунктом 10.4 договору комісії передбачена відповідальність
відповідача (комісіонера) за несвоєчасну оплату поставленої
продукції у вигляді 1% несплаченого майна за кожен повний місяць
прострочки платежу.
Згідно зі ст. 72 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
для стягнення
неустойки встановлені скорочені строки позовної давності в шість
місяців.
Отже, суд мав підстави для часткового задоволення позову, з
чим обгрунтовано і погодився і суд апеляційної інстанції.
З огляду ж правової природи сплачених відповідачем сум
штрафних санкцій за порушення строків повернення на Україну
валютної виручки, відповідно до Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
підставний висновок суду і про те, що ці штрафні санкції, у
розумінні ст. 407 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, не може бути визнаної
витратами комісіонера, як необхідними і пов'язаними з виконанням
договору комісії.
За таких обставин, судові рішення ухвалені з дотриманням норм
матеріального і процесуального права і відповідають встановленим
обставинам справи.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 - 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства Державної компанії
<У...> залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 03.06.2003 р. без змін.
"Вісник господарського судочинства", N 4, 2003 р.