Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06 "серпня 2003р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства Державної холдінгової компанії
по видобутку вугілля "УУУ", м. Краснодон
на постанову від ХХ.05.2003 Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 000 господарського суду Луганської області
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "ХХХ", м.Донецьк
до відкритого акціонерного товариства Державної холдінгової
компанії по видобутку вугілля "УУУ"
про стягнення 2361491,94грн.
за участю представників сторін :
від позивача присутні
від відповідача присутні
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від ХХ.05.02,
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від ХХ.08.02 задоволене частково позовні
вимоги акціонерного товариства закритого типу (АТЗТ) "ХХХ" до
відкритого акціонерного товариства (ВАТ) державної холдінгової
компанії "УУУ". На користь АТЗТ "ХХХ" стягнуто 1433312,91 грн., у
тому числі 1242332,20 грн. основного боргу, 172498,89 грн. витрат
від знецінювання коштів, 18481,82 грн - 3% річних та судові
витрати.
Задовольняючи позов місцевий та апеляційний суд виходили з того,
що ВАТ "УУУ" не виконало зобов'язання за договором і не
розрахувалися з АТЗТ "ХХХ" за поставлену продукцію.
При цьому суд взяв до уваги те, що угодою не визначено строки
розрахунків, а тому виходив з положень статті 165 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Вищий господарський суд України, що здійснив перегляд судових
актів за касаційною скаргою ВАТ "УУУ" постановою від ХХ.11.2002
року скасував винесені судами рішення, справу передав на новий
розгляд, зобов'язавши господарський суд з'ясувати початок
обрахування позивачем семиденного строку виконання зобов'язання.
Касаційна інстанція звернула увагу господарського суду на
положення статті 38 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яке зобов'язує суд не обмежуватися поданими
документами і матеріалами, а витребувати від підприємств та
організацій документи і матеріали, необхідні для вирішення спору,
у разі недостатності наданих сторонами документів.
Рішенням господарського суду Луганської області від ХХ.02.03 з ВАТ
"УУУ" на користь АТЗТ "ХХХ" стягнуто 1242332,20 грн. боргу,
172498,89 грн. інфляційні нарахування, 57967,74 грн - 3% річних та
судові витрати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
ХХ.05.03 рішення господарського суду залишено без змін.
Щодо визначення початку перебігу строку позовної давності, що є
предметом спору, оскільки наявність заборгованості відповідачем не
оспорюється, то судові інстанції зазначили, що право на захист в
судовому порядку для АТЗТ "ХХХ" підліковується з моменту заявлення
вимоги на оплату, відповідно до cт. 165 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Товарне - транспортні накладні та супроводжуючі документи,
листування сторін не можна розцінювати як доказ на заявлення вимог
на оплату в розумінні приписів чинного законодавства, які
ставляться щодо форми та порядку пред'явлення рахунків до оплати.
У касаційній скарзі ВАТ "УУУ" вказує на те, що суд на його думку,
невірно застосував інститут строку давності у цьому спорі.
Фактом того, що на адресу ВАТ "УУУ" направлялися рахунки з
вимогами про оплату продукції, стверджує скаржник, є зміст
претензії позивача за № 1 від ХХ.10.00.
Крім того, скаржник вважає, що суд не взяв до уваги того, що
стосовно ВАТ "УУУ" здійснюється процедура банкрутства і за
правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
борг ВАТ "УУУ"
перед АТЗТ "ХХХ" вважається погашеним.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
3 матеріалів справи вбачається, що між АТЗТ "ХХХ" і ВАТ "УУУ"
виник спір щодо розрахунків за поставлену продукцію. При цьому,
ВАТ "УУУ", що є відповідачем у справі, не заперечує наявність
боргу перед ВАТ "ХХХ", однак вважає, що позов заявлено за сплином
строку позовної давності, а тому вимоги позивача про стягнення
боргу не підлягають задоволенню.
Визначення початку строку позовної давності щодо вимог позивача
досліджувалося господарським та апеляційним судом неодноразово.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України, що
викладені в постанові від ХХ.11.02, господарський суд Луганської
області ухвалою від ХХ.12.02 зобов'язав сторони надати докази
пред'явлення рахунків до оплати та докази отримання рахунків на
оплату продукції.
ВАТ "УУУ" на виконання ухвали суду надало пояснення (Том ІІ
акр.спр.4) про те, що всі документи, які були у його
розпорядженні, передані суду для приєднання до матеріалів справи,
інших матеріалів немає.
Той факт, що на адресу ВАТ "УУУ" від АТЗТ "ХХХ" надійшли рахунки і
накладні на поставлену продукцію підтверджується, зазначає
відповідач, претензією позивача від ХХ.10.2000 за № 1.
Позивач у своєму поясненні суду посилається на те, що договором,
на підставі якого відповідачу поставлялася продукція, не визначено
строку розрахунків, а тому заявлена ним ХХ.10.2000 року претензія
є початком перебігу строку позовної давності відповідно до
положень статті 165 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
З наведеного випливає, що при новому розгляді справи, сторони не
додали нових доказів, стосовно строку пред'явлення рахунків до
оплати.
Відповідач у справі не спростував доводів позивача і не надав суду
належних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо дати
пред'явлення до нього вимоги про оплату поставленої АТЗТ "ХХХ"
продукції.
Текст претензії позивача від ХХ.10.2000 за № 1 не містить дати
направлення відповідачу рахунків з вимогами здійснити розрахунки,
не містить строку виконання зобов'язань і угода № 7 від 05.02.98,
на підставі якої здійснювалася поставка продукції.
Посилання скаржника на додаток № 1 до угоди № 7 від ХХ.02.08, в
якому зазначено строк оплати поставленого товару - чотири місяця,
не відповідає дійсності.
Додаток № 1 до договору містить не строк оплати, а строк поставки
(березень-червень, березень - квітень, червень-вересень, липень
1998р.)
Посилання скаржника на те, що суд не взяв до уваги той факт, що
стосовно ВАТ "УУУ" здійснюється процедура банкрутства і оскільки
кредитор АТЗТ "ХХХ" не заявив свої вимоги у цій процедурі, його
вимоги вважаються погашеними, не заслуговують на увагу.
Вимоги до боржника, які не були заявлені кредитором або заявлені
ним після закінчення строку, встановленого cm. 14 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
в редакції, що діяла під час здійснення
процедури банкрутства, можуть бути предметом позову.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що
ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 86, 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від ХХ.05.03 без змін.