ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.08.2003                       Справа N 02-4-18/11863 (18/347)

   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Невдашенко Л.П.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

Закарпатської   обласної   державної  адміністрації  на  постанову

Київського апеляційного господарського суду  від  26  лютого  2003

року  у  справі  №  02-4-18/11863  (18/347)  за позовом відкритого

акціонерного  товариства  "Державний  ощадний  банк  України"   до

Міністерства  фінансів України та Закарпатської обласної державної

адміністрації

про    стягнення суми, -

                            ВСТАНОВИВ:

6 листопада 2002 року відкрите  акціонерне  товариство  "Державний

ощадний банк України" звернулося до господарського суду м. Києва з

позовом до Міністерства фінансів України та Закарпатської обласної

державної   адміністрації  про  стягнення  заборгованості  в  сумі

467671,23 грн.,  посилаючись  на  невиконання  відповідачами  умов

кредитних  договорів № 5/1 від 6 квітня 1999 року та № 18/1 від 15

вересня 1999 року.

Ухвалою господарського суду м.  Києва від 8  листопада  2002  року

(суддя Мандриченко О.В.) у прийнятті позовної заяви відмовлено.

Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду  від  26

лютого 2003 року (судді Капацин Н.В.,  Дикунська С.Я., Пантелієнко

В.О.) апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу місцевого суду

скасовано,  а матеріали  справи  повернуті  до  того  ж  суду  для

розгляду.

В касаційній  скарзі  Закарпатська  обласна державна адміністрація

просить скасувати  постанову  апеляційного  суду,  а  ухвалу  суду

першої  інстанції  залишити без змін,  посилаючись на порушення та

неправильне застосування апеляційним судом норм  матеріального  та

процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване

судове рішення без  змін,  а  касаційну  скаргу  без  задоволення,

посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення   представників   позивача   та  Міністерства

фінансів України,  вивчивши матеріали справи,  обговоривши  доводи

касаційної  скарги  та  заперечення  проти  неї,  суд  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в прийнятті позовної заяви,  місцевий суд керувався п.

2  ст.  62      Господарського    процесуального   кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  згідно якого суддя відмовляє  у  прийнятті  позовної

заяви,  якщо  у провадженні господарського суду або іншого органу,

який в межах  своєї  компетенції  вирішує  господарський  спір,  є

справа  зі спору між тими ж сторонами,  про той же предмет і з тих

же підстав або є рішення цих органів з такого спору,  та виходив з

того,   що   з  даного  спору  між  тими  ж  сторонами  є  рішення

господарського суду м.  Києва,  оформлене ухвалами  господарського

суду  м.  Києва  від 6 вересня 2002 року № 32/460 та від 23 серпня

2002 року № 17/160.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з

того,   що   заборгованість   Закарпатської   обласної   державної

адміністрації  перед  відкритим акціонерним товариством "Державний

ощадний банк України" за кредитними договорами № 5/1 від 6  квітня

1999 року та № 18/1 від 15 вересня 1999 року та договором гарантії

№ 222-04/01 від 12 січня 2000 року,  стягнення  якої  є  предметом

даного позову, стосується періоду часу з моменту укладення мирових

угод між сторонами до затвердження їх господарським судом,  що  не

було предметом розгляду в справах № 32/460 та № 17/160.

Висновок суду   апеляційної   інстанції  про  незаконність  ухвали

господарського  суду  м.  Києва  від  8  листопада  2002  року   є

обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи

та вимогам чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не  спростовують  вказаного  висновку,  а

твердження   скаржника   стосовно   порушення   судом  попередньої

інстанції ст.ст.  153,  220 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        

та ст.ст.  78,  80   Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
         не можуть братися судом до уваги, оскільки ґрунтуються

на неправильному розумінні та тлумаченні вказаних норм.

Постанова Київського   апеляційного  господарського  суду  від  26

лютого 2003 року прийнята з додержанням  вимог  процесуального  та

матеріального  права,  тому  підстави  для її зміни або скасування

відсутні.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатської  обласної  державної  адміністрації

залишити  без  задоволення,  а  постанову  Київського апеляційного

господарського  суду  від  26  лютого  2003  року   у   справі   №

02-4-18/11863 (18/347) без змін.

Головуючий Перепічай В.С.

Судді      Невдашенко Л.П.

           Гончарук П.А.