Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" серпня 2003 року
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "УУУ" НАК "ННН" в
особі Газопромислового управління "ААА"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2003 року у справі № 000 господарського суду Полтавської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "ХХХ"
до відповідача Дочірньої компанії "УУУ" НАК "ННН" в особі
Газопромислового управління "ААА"
про стягнення 2 790грн.
за участю представників:
ВАТ "ХХХ" -не з'явилися;
ДК "ААА" - присутні
встановила:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації
"ХХХ" звернулося до господарського суду Полтавської області з
позовом та просило стягнути з Дочірньої компанії "УУУ" НАК "ННН" 2
790грн., у т.ч.: 2 534,06грн. в рахунок повернення коштів,
перерахованих понад вартість поставленого відповідно до умов
договору пропан-бутану; 43,22грн. в рахунок сплати трьох процентів
річних; 212,72грн. пені (а.с.5).
Відповідач у справі - Державна компанія "УУУ" в особі
Газопромислового управління "ААА" у відзиві на позов заявлені
вимоги відхилило, вказуючи на те, що не має грошового зобов'язання
перед позивачем, а за умовами договору, взяло на себе зобов'язання
поставити ВАТ "ААА" пропан-бутан (а.с.19).
Рішенням господарського суду Полтавської області від ХХ.02.2003р.
позов задоволене частково. Відповідно до рішення суду з
відповідача на користь позивача стягнуто 2 534,06грн.; в іншій
частині позову відмовлено (а.с.28).
Прийняте судом першої інстанції рішення в частині задоволення
заявлених вимог мотивовано тим, що:
- відповідач в установлений договором строк - до ХХ.12.2000р. не
виконав взятих на себе зобов'язань щодо поставки позивачу
пропан-бутану у повному обсязі відповідно до здійсненої позивачем
передплати;
- виконання простроченого зобов'язання в натурі відповідачем
втратило інтерес для позивача;
- позивач відмовився від прийняття зобов'язання в натурі і має
право на відшкодування заподіяних збитків, сума яких дорівнює
розміру коштів, перерахованих понад вартість поставленої
продукції.
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог в частині стягнення
трьох відсотків річних та пені, суд першої інстанції виходив з
того, що у відповідача за умовами договору відсутні грошові
зобов'язання перед позивачем.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2003р. рішення господарського суду Полтавської області від
ХХ.02.2003р. залишено без змін (а.с.49-51).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Дочірня
компанія "ААА" ПАК "ННН" в особі Газопромислового управління "ААА"
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні заявленого позову
відмовити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами
допущено порушення ст.ст.213, 246 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та не
застосовано ст.215 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка підлягала застосуванню
до спірних відносин.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.151 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір є однією
з підстав виникнення зобов'язань.
При вирішенні даного спору по суті та перегляду винесеного у
справі рішення в апеляційному порядку, судами встановлено, що між
сторонами у справі - ВАТ "ХХХ", від імені якого діяв начальник
Н-ської бази зберігання скрапленого газу, та ДК "УУУ" НАК "ННН" в
особі директора Газопромислового управління "ААА" укладено договір
№ 6, предметом якого є поставка пропан-бутану у кількості 6 000т,
за ціною 1 080грн. за тонну.
В силу ст.62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, угода, укладена однією особою
(представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу
повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або
адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє
цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Отже, прав та обов'язків за договором набули сторони у справі -
ВАТ "ХХХ" та ДК "УУУ" НАК "ННН".
За умовами договору, оплата складається з вартості: пропан-бутану,
залізничного тарифу та оренди цистерн і здійснюється шляхом оплати
на підставі рахунків-фактур продавця по передплаті.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідно
до умов укладеного договору, позивач перерахував відповідачу 226
967,06грн. в рахунок передплати вартості пропан-бутану, а
відповідач, до закінчення строку дії договору, поставив позивачу
нафтопродукти лише на суму 224433грн.
Так, згідно ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок, зокрема, закону, договору; одностороння відмова від
виконання зобов'язання за загальним правилом не допускається.
В силу ст.246 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, кількість продукції,
недопоставлена поставщиком або не вибрана покупцем в обумовлений
строк, повинна бути поставлена (вибрана) в порядку і в строки,
передбачені, зокрема, договором. При цьому, покупець вправі,
повідомивши поставщика, відмовитись від прийняття продукції,
поставка якої прострочена, якщо в договорі не передбачено інше, а
продукцію, відвантажену поставщиком до одержання повідомлення
покупця, останній зобов'язаний прийняти і оплатити.
Судами встановлено, що позивач фактично відмовився від прийняття
продукції, поставка якої прострочена, звернувшись з вимогою
(вперше - ХХ.05.2002р.) щодо повернення 2 534,06грн. - частини
передплати, на яку не була здійснена відповідачем поставка
продукції у встановлений строк.
Оскільки судами не встановлено, що відповідач після перерахування
коштів позивачем, у подальшому направляв йому рахунки-фактури для
здійснення передплати поставки іншого обсягу нафтопродуктів, який
мав поставлятись за умовами договору, що передбачено п.5.1
договору, посилання скаржника на невиконання у повному обсязі
позивачем взятих на себе зобов'язань щодо здійснення передплати
іншої частини нафтопродуктів безпідставні.
Так, згідно ст.171 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, взаємні зобов'язання за
договором повинні виконуватися одночасно, якщо з закону, договору
або змісту зобов'язання не випливає інше.
Встановлений вказаною нормою порядок виконання зобов'язань
передбачає вчинення певних дій, направлених на виконання
відповідних зобов'язань сторонами одночасно або безпосередньо одне
за одним. Таким чином, кожна з сторін має право затримати
виконання зобов'язання, яке вона взяла за умовами договору, до
моменту, коли виконання свого зобов'язання запропонує інша
сторона, якщо інший порядок виконання зобов'язання не визначений
законом, договором або витікає із змісту зобов'язання.
Відповідно ч.3 до ст. 213 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник не
визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути
виконане внаслідок прострочення кредитора.
В силу ст.215 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, кредитор визнається таким,
що прострочив, також у випадку, якщо він не зробив дій, до
вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій
щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині основної суми
обґрунтовані.
В силу ст.178 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, виконання зобов'язання може
забезпечуватись згідно договору або закону неустойкою.
Відповідно до ст.180 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, угода про неустойку
(штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі,
недодержання якої тягне за собою недійсність такої угоди.
Укладений сторонами договір не передбачає відповідальність у
вигляді сплати пені за недопоставку продукції, у зв'язку з чим
висновки судів щодо безпідставності позову в частині стягнення
пені правомірні.
В силу ст.214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або
договором не встановлений інший розмір процентів.
Оскільки за умовами договору відповідач не набув грошового
зобов'язання, судами правильно відмовлено у позові в частині
стягнення з нього процентів.
За таких обставин, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від ХХ.04.2003р. відповідає нормам
матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для
її скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів. -
ПОСТАНОВИЛА:
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2003р. у справі № 000 господарського суду Полтавської
області залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії
"УУУ "НАК "ННН" в особі Газопромислового управління "ААА" - без
задоволення.