ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2003 Справа N А-27/24-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 15.05.03 p.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом селянського фермерського господарства "Колосок",
м. Дергачі
до Дергачівської міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. від 02.01.03 p.
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 06.03.03 господарського суду Харківської області
задоволені позовні вимоги щодо визнання недійсним податкових
повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної
податкової інспекції Харківської області № 0003652310/0, №
0003682310/0, № 0003672310/0. Визнано першу податкову вимогу
Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції.
Постановою від 15.05.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення 06.03.03 господарського суду Харківської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових зобов'язань з продажу
товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше або дата зарахування коштів від замовника, або
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг). Стаття 9 Закону України "Про стимулювання розвитку
сільського господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) (2238-14)
і
п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
по різному трактують обов'язки платників
податків щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань з
продажу робіт (послуг).
Не погоджуючись з судовими рішеннями Дергачівська МДПІ Харківської
області звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами
неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема пп.
7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відносно дати виникнення податкових зобов'язань з
продажу товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних
підстав.
На підставі акту перевірки № 23-104/262 від 30.09.02 Дергачівською
МДПІ Харківської області прийнято рішення від 10.10.02, яким
визначені податкові зобов'язання: з ПДВ у сумі 6125, 00 грн. із
них 2959, 00 грн. основного платежу, 3166, 00 грн. штрафних
санкцій, збір з забруднення навколишньої природного середовища на
суму 644,70 грн., з них, основного платежу - 168,70 грн., штрафних
санкцій - 476,0 грн., збір з забруднення навколишнього природного
середовища на суму 276,30 грн., з них, основного платежу - 72,30
грн., штрафних санкцій - 204,0 грн. та застосовані штрафні санкції
за порушення норм з регулюванню обігу готівки в розмірі 19109,00
грн.
Рішення мотивовано тим, що позивач в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1
ст. З Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив в податкові зобов'язання суми ПДВ по даті
оплати виконаних робіт, а не по даті оформлення документа, що
підтверджує факт виконання робіт (послуг). У результаті чого
перевіркою донарахований ПДВ за декларацією № 2 - з операцій з
продажу продукції власного виробництва в сумі 2959,0 грн. у тому
числі, за 2001 рік -2875, 00 грн., за 2002 рік - 84,00 грн.
Статтею 9 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського
господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) (2238-14)
встановлено,
що для підприємств, що здійснюють поставки матеріально-технічних
ресурсів та надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам
усіх форм власності, та для сільськогосподарських
товаровиробників, що здійснюють реалізацію власної
сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, датою
виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт,
послуг) є дата зарахування коштів від покупця продукції (робіт,
послуг) на банківський рахунок платника податків; у разі
розрахунків у натуральній формі - дата оприбуткування платником
податків продукції (робіт, послуг), отриманої в рахунок оплати за
поставлені (реалізовані) товари (роботи, послуги).
Відповідно до підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
податкових зобов'язань з продажу робіт (послуг) вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів
від замовника, або дата оформлення документа, що засвідчує факт
виконання робіт (послуг).
Ст. 9 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського
господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) (2238-14)
і п. 7.3.1 п.
7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
по різному трактують обов'язки платників податків
щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань з продажу
робіт (послуг).
Підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закони України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що у разі
коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на
підставі закону, або коли норми різних законів чи різних
нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь
як платника податків, так і контролюючого органу, рішення
приймається на користь платника податків.
Господарськими судами встановлено, що податок на додану вартість у
розмірі 2959,0 грн. донарахований відповідачем по операціях з
продажу продукції власного виробництва (декларація № 2). Пунктом
11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що сплата в бюджет ПДВ по операціях з
продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва
сільськогосподарськими товаровиробниками не провадиться. Зазначені
кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських
товаровиробників і використовуються ними на придбання
матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Порядок
акумуляції і використання зазначених коштів визначений постановою
Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.99 ( 271-99-п ) (271-99-п)
. Абз. 2
п. 4 вказаної постанови ( 271-99-п ) (271-99-п)
, передбачено, що залишок
податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на
додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на
додану вартість, одержаною сільськогосподарськими
товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану
вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується
сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на
окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми
податку на додану вартість до бюджету.
Абз. 4 п. 4 вищевказаної постанови ( 271-99-п ) (271-99-п)
встановлено, що
залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації,
тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість,
одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців,
та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними
постачальникам, зараховується сільськогосподарським
товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних
звітних періодів.
Згідно з п. 1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-111, податкове зобов'язання -
зобов'язання платника податків сплатити до бюджету або державних
цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки,
визначені цим Законом або іншими законами України.
Сплата до бюджету ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт,
послуг) власного виробництва сільськогосподарськими
товаровиробниками не проводиться. Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7
ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Отже, господарські суду дійшли обґрунтовано дійшли висновку щодо
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.10.02 №
003652310/0 про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі
6125 грн.
Колегія суддів також вважає правомірним висновок господарських
судів про безпідставність визначення відповідачем податкових
зобов'язань позивача зі збору за забруднення навколишньої
природного середовища.
Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.99
затверджений Порядок встановлення нормативів збору за забруднення
навколишньої природного середовища і стягнення цього збору
( 303-99-п ) (303-99-п)
.
Пунктом 2 Порядку ( 303-99-п ) (303-99-п)
встановлено, що збір за забруднення
навколишнього природного середовища (далі - збір) стягується за:
викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди)
стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скидання
забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі
-скидання); розміщення відходів.
Відповідачем визначені податкові зобов'язання позивача зі збору за
забруднення навколишньої природного середовища за викиди
пересувними джерелами забруднення. Згідно абзацу 2 пункту 4
вищевказаної постанови ( 303-99-п ) (303-99-п)
суми збору, що стягується за
викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками
збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди,
виходячи з кількості фактично використаного пального і його виду
відповідно до таблиць 1.4-1.6 додатку 1 ( 303-99-п ) (303-99-п)
і визначених
відповідно до міста реєстрації платників коригувальних
коефіцієнтів, приведених у таблицях 2.1, 2.2 додатку 2
( 303-99-п ) (303-99-п)
.
У таблицях 1.4-1.6 додатку 1 ( 303-99-п ) (303-99-п)
визначені нормативи
збору, що стягується за викиди в атмосферу забруднюючих речовин
автомобільним транспортом, морськими і річковими судами і
залізничним транспортом. Закон України "Про автомобільний
транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
, не відносить трактори до автомобільного
транспорту.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 15.05.03 p. Харківського апеляційного господарського
суду у справі № А-27/2403 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко