ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2003 Справа N 14/285
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Невдашенко Л.П.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите
акціонерне товариство) на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25 березня 2003 року у справі № 14/285 за
позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку
(закрите акціонерне товариство) до Міністерства фінансів України
та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
України
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
7 червня 2002 року Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)
(далі - Промінвестбанк) звернувся до господарського суду м. Києва
з позовом до Міністерства фінансів України та Міністерства
економіки та з питань європейської інтеграції України про
відшкодування шкоди в сумі 37200000 грн., посилаючись на те, що
відповідачами не виконано покладених на них відповідно до п.п. 3,
4 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1999 року №
1551 "Про реструктуризацію заборгованості державного підприємства
"Херсонський суднобудівний завод" ( 1551-99-п ) (1551-99-п)
обов'язків, не
забезпечено включення до проекту Державного бюджету України на
2002 рік виділення коштів на поворотній основі для обслуговування
(погашення) заборгованості заводу перед Промінвестбанком.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27 червня 2002 року
(суддя Капацин Н.В.) позов задоволено, стягнуто на користь
позивача з Міністерства фінансів України 37200000 грн. основного
боргу та судові витрати, з Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України 37200000 грн. основного боргу та
судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25
березня 2003 року (судді Бенедисюк І.М., Коробенко Г.П., Львов
Б.Ю.) рішення місцевого суду скасовано, а в позові відмовлено.
Стягнуто з позивача судові витрати.
В касаційній скарзі Промінвестбанк просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, посилаючись на порушення та неправильне
застосування судом норм Конституції України, матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідно до
ст.ст. 4, 161, 440, 451 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання виникають і повинні виконуватися відповідно до
закону, а особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну
відповідальність. Відповідачі не надали суду доказів включення до
проекту Державного бюджету України на 2002 рік видатків у розмірі
37200000 грн., спільним невиконанням положень Постанови Кабінету
Міністрів України від 25 серпня 1999 року № 1551 ( 1551-99-п ) (1551-99-п)
заподіяли позивачу шкоду на вказану суму, тому несуть солідарну
відповідальність.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив
з того, що місцевим судом не визначено у спірних правовідносинах
наявності саме договірних правовідносин між позивачем та
відповідачами у справі, тому у місцевого суду не було підстав для
застосування до відповідачів саме цивільно-правової, а не
публічно-правової відповідальності органів державної влади. Крім
того, є передчасним висновок суду першої інстанції про спричинення
шкоди до того, як достовірно буде доведено, що борг підприємством
не буде погашено. У даному випадку відсутній причинно-наслідковий
зв'язок між не включенням оспорюваної суми саме до проекту
Державного бюджету України, який об'єктивно не може бути
безпосередньою підставою для виділення коштів Промінвестбанку, на
відміну від самого Державного бюджету, затвердженого відповідним
законом після проходження певної процедури, і неотриманням
Промінвестбанком у 2001 році відповідних сум заборгованості
державного підприємства перед банком.
Проте, як з висновком суду першої інстанції про задоволення
позову, так і з протилежним висновком апеляційного суду,
погодитись не можна, оскільки вони прийняті з порушенням норм
процесуального права, що вплинуло на правильність застосування
норм матеріального права.
Як вбачаться з матеріалів справи, прийняті судові рішення
безпосередньо стосуються і впливають на права і обов'язки осіб,
яких не було залучено до участі у справі, а саме - державного
підприємства "Херсонський суднобудівний завод" та Державного
казначейства України, основним завданням якого, відповідно до
Указу Президента України від 27 квітня 1995 року № 335 ( 335/95 ) (335/95)
,
є організація виконання Державного бюджету України і здійснення
контролю за цим, управління наявними коштами Державного бюджету,
фінансування видатків Державного бюджету України.
З огляду на зазначені обставини, постановлені судові рішення не
можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід вирішити питання про
залучення до участі у справі державного підприємства "Херсонський
суднобудівний завод" та Державного казначейства України,
встановити правову природу відносин, фактичні обставини справи,
дійсні права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого
і вимог закону, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство)
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 27 червня 2002 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 25
березня 2003 року у справі № 14/285 скасувати, а справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Невдашенко Л.П.
Гончарук П.А.