ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2003 Справа N Д 32/1
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючого, Дерепи В.І., Козир Т.П.,
за участю повноважних представників:
позивача Барсук Л.Н.
відповідачів Сівак Н.Ю.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу ВАТ КБ
"Надра"
на рішення від 2 квітня 2003 року господарського суду
Дніпропетровської області
та постанову від 14 травня 2003 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі N Д32/1
за позовом ВАТ "Левада"
до ВАТ КБ "Надра", ЗАТ "Завод "Будгідравліка"
3-я особа ВАТ "Харківський завод "Будгідравліка"
про визнання недійсними договорів
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2002 року ВАТ "Левада" звернулось до господарського
суду Дніпропетровської області з позовом до АКБ "Надра",
ЗАТ "Завод "Будгідравліка", 3-я особа ВАТ "Харківський завод
"Будгідравліка" про визнання недійсним кредитного договору та
договору застави, посилаючись на те, що останні укладені з
порушенням вимог діючого законодавства.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
2 квітня 2003 року в задоволенні позовних вимог в частині визнання
недійсною кредитної угоди N 231.26.06/01 КР від 04.07.2001 року
відмовлено.
Постановлено визнати недійсними договір застави
N 232.26.06/01-П від 04.07.2001 року та додаткову угоду від
24.10.2001 року до вказаного договору застави.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14 травня 2003 року рішення господарського суду частково
змінено.
Визнано недійсним кредитний договір від 04.07.2001 року
N 231.26.06/01-1Р укладений між АКБ "Надра" та
ЗАТ "Будгідравліка", а також договір застави від 04.07.2001 року
N 232.26.06/01-П та додаткову угоду від 24.10.2001 року до
вказаного договору застави укладені між АКБ "Надра",
ВАТ "Харківський завод "Будгідравліка" та ВАТ "Надра".
Розподілено судові витрати по справі.
В касаційній скарзі АКБ "Надра" просить рішення
господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати
як прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Левада" просить в її
задоволенні відмовити, оскільки вважає, що постанова апеляційної
інстанції прийнята відповідно до норм діючого законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд
виходив з того, що умови спірного договору кредитування не
відповідають вимогам статей 4 та 30 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, яким передбачено, що тільки власник майна має право
володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном. При цьому
апеляційна інстанція вважала, що включення до кредитного договору
п. 2.1 порушує майнові права позивача та 3-ї особи -
ВАТ "Харківський завод "Будгідравліка", тому вказаний договір
необхідно визнати недійсним на підставі ст. 48 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, як такий що не відповідає вимогам закону.
Крім того, апеляційний господарський суд вважав, що договір
застави укладено раніше кредитної угоди, що є порушенням
ст.ст. 1, 3 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
і підставою
для визнання його недійсним згідно ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Проте з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись
не можна, оскільки вони не відповідають вимогам діючого
законодавства, що регулює дані правовідносини.
Так, укладаючи кредитний договір, сторони не позбавлені права
в цьому ж договорі передбачити умови щодо забезпечення
зобов'язання боржника заставою.
Наявність у кредитному договорі умов про забезпечення кредиту
обумовлено вимогами Положення Національного банку України про
кредитування ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
, затвердженого постановою правління
НБУ від 28.09.1995 року ( va299500-95 ) (va299500-95)
.
З матеріалів справи видно, що згідно договору кредитування
N 231.26.01/01-КР виникло кредитне зобов'язання між банком і
боржником, але як банк, так і боржник майном поручителів не
розпорядились. Тому висновки апеляційної інстанції в тому, що
сторони кредитного договору N 231.26.06/01-КР, включивши в договір
(п. 2.1) положення про забезпечення кредиту майном, що належить
поручителям - ВАТ "Левада" та ВАТ "Харківський завод
"Будгідравліка" розпорядились їх майном та порушили ст. ст. 4, 30
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, є хибними та такими, що
не відповідають вимогам закону.
Не можна погодитись і з висновками суду апеляційної інстанції
в тому, що договір застави N 232.26.06/01-П було укладено раніше
договору кредитування, що протирічить вимогам ст. 3 Закону України
"Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, оскільки з матеріалів справи видно, що
договір кредитування та договір застави укладались сторонами в
один день 04.07.2001 року.
При цьому заставою була забезпечена вимога, яка виникла після
укладення договору кредитування. Крім того, відповідно до ч. 2
ст. 3 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
сторонами було
досягнуто згоди про розмір забезпечення заставою таких вимог.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що
договір застави N 232.26.06/01-П відповідає вимогам ст. 3 Закону
України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
і підстави для визнання його
недійсним відсутні.
За таких обставин суд вважає, що постанова апеляційної
інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального і
процесуального права, не може залишатись без змін і підлягає
скасуванню.
При цьому, суд також виходив з того, що постанова апеляційної
інстанції не відповідає вимогам п. 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки в ній не зазначено доводи, за якими
апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої
інстанції.
Разом з тим суд вважає, що рішення господарського суду по
даному спору також прийнято з порушенням норм матеріального та
процесуального права, оскільки рішення суду про відмову в
задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною кредитної
угоди N 231.26.06/01-КР від 04.07.2001 року та визнання недійсним
договору застави N 232.26.06/01-П від 04.07.2001 року та
додаткової угоди від 24.10.2001 року до вказаного договору
застави, прийнято з підстав, які позивачем згідно позову не
заявлялись.
При цьому, господарський суд не звернув уваги та не дав
правової оцінки тим обставинам, що частково позовні вимоги
позивача заявлені з підстав, які були предметом позову по справі
N 20/44-02 господарського суду Харківської області за позовом
ВАТ "Харківський завод "Будгідравліка" до ЗАТ "Завод
"Будгідравліка", АКБ "Надра" про визнання вищевказаних договорів
недійсними і постановою Харківського апеляційного господарського
суду від 3 грудня 2002 року в позові про визнання угод недійсними
відмовлено.
Враховуючи викладене суд вважає, що рішення господарського
суду не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.
Проте, суд вважає можливим прийняти по даній справі нове
рішення, яким відмовити ВАТ "Левада" в позові про визнання
кредитного договору та договору застави недійсним, оскільки
останні відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює
дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
2 квітня 2003 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 14 травня 2003 скасувати, частково
задовольнивши касаційну скаргу.
В позові ВАТ "Левада" про визнання недійсною кредитної угоди
N 231.26.06/01-КР від 04.07.2001 року та договору застави
N 232.26.06/01-П від 04.07.2001 року відмовити.
Стягнути з ВАТ "Левада" на користь АКБ "Надра" 127 гривень
50 коп. державного мита.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати
наказ.