ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.07.2003                        Справа N 02-4-10/3877 (10/610)

   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Невдашенко Л.П.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

державного   підприємства   "Новотроїцький  елеватор"  на  рішення

господарського суду м.  Києва від 26 грудня 2002 року та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 7 травня 2003 року

у   справі   №   10/610   за   позовом   державного   підприємства

"Новотроїцький  елеватор"  до державної акціонерної компанії "Хліб

України"

про   визнання недійсним договору, -

                            ВСТАНОВИВ:

12 листопада  2001  року  державне   підприємство   "Новотроїцький

елеватор" звернулося до господарського суду м.  Києва з позовом до

державної  акціонерної  компанії  "Хліб  України"   про   визнання

недійсним  договору  поставки  тракторів  № 28 від 11 березня 1998

року,  посилаючись на те,  що вказаний договір протирічить  нормам

чинного законодавства України.

Рішенням господарського  суду  м.  Києва  від  26 грудня 2002 року

(суддя Дудун  О.Л.),  залишеним  без  змін  постановою  Київського

апеляційного  господарського  суду  від  7 травня 2003 року (судді

Кондес  Л.О.,  Куровський  С.В.,   Верховець   А.А.),   в   позові

відмовлено.

В касаційній скарзі державне підприємство "Новотроїцький елеватор"

просить скасувати постановлені судові рішення  та  прийняти  нове,

яким  спірний договір визнати недійсним,  посилаючись на порушення

судами попередніх інстанцій норм матеріального  та  процесуального

права.

У відзиві   на   касаційну   скаргу  відповідач  просить  залишити

оскаржувані судові  рішення  без  змін,  а  касаційну  скаргу  без

задоволення,  посилаючись  на  відсутність правових підстав для її

задоволення.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,  вивчивши   матеріали

справи,  обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти

неї,  суд вважає,  що касаційна скарга не підлягає  задоволенню  з

таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх

інстанцій,  11  березня  1998  року  сторонами  укладено   договір

поставки  тракторів  №  28,  відповідно  до  умов  розділу 1 якого

відповідач зобов'язався поставити  позивачу  трактори  виробництва

відкритого  акціонерного  товариства "Харківський тракторний завод

ім.  С.  Орджонікідзе",  а позивач - розрахуватись шляхом здачі до

державних  ресурсів  на  протязі 1998-1999 років рівними частинами

зерна за цінами,  які складуться на  біржовому  ринку  України  на

момент  поставки  продукції,  в  кількості  еквівалентній вартості

одержаний тракторів.

Судом першої  інстанції  встановлено,  що  у  2000  році   позивач

звернувся  до  арбітражного  суду м.  Києва з позовом про визнання

вказаного договору недійсним,  посилаючись на ст.  225  Цивільного

кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

У задоволенні зазначеного позову (справа № 15/417) було відмовлено

з тієї підстави,  що відповідно до п.п.  1,  3 Постанови  Кабінету

Міністрів  України  №  83  від  24  січня 1998 року "Про додаткові

заходи  щодо  організації  виробництва   сучасних   тракторів   на

відкритому  акціонерному  товаристві "Харківський тракторний завод

ім.  С.  Орджонікідзе"  ( 83-98-п  ) (83-98-п)
           відповідачу   дозволяється

реалізовувати   з  державних  ресурсів  зерно,  а  виручені  кошти

спрямовувати на оплату 15  %  авансового  платежу  за  контрактом,

укладеним  виробником  тракторів  з  фірмою "Дойц АГ".  Повернення

коштів      передбачене      шляхом      здійснення       поставки

сільськогосподарським товаровиробникам тракторів виробника.

Відмовляючи в позові місцевий суд виходив з того,  що позивачем не

надано   доказів   невідповідності   спірного   договору   чинному

законодавству.  Саме позивачем було ініційовано укладення спірного

договору № 28 від 11 березня 1998 року і порушень законодавства  з

боку сторін при укладанні договору не встановлено.

В постанові  апеляційного суду зазначено,  що відповідач звернувся

до  господарського  суду  Херсонської  області  про  вилучення   у

позивача  3405,46  т  пшениці третього класу.  У цьому провадженні

(справа № 10/204) судом  було  встановлено,  що  сторони  діяли  у

відповідності  з  чинним  законодавством України.  Вказане рішення

набрало законної сили.

Залишаючи рішення господарського суду м.  Києва від 26 грудня 2002

року  без  змін,  апеляційна  інстанція  виходила  з вимог ст.  35

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та того,

що у даному позовному провадженні неможливе вирішення питання щодо

відповідності спірного договору чинному законодавству, оскільки це

питання   вже   досліджувалося  та  правова  оцінка  договору  вже

надавалась.

Висновок попередніх судових інстанцій про  відмову  у  задоволенні

позовних  вимог  є законним та обґрунтованим,  а доводи касаційної

скарги його не спростовують.

Постанова апеляційної  інстанції   та   рішення   місцевого   суду

постановлені  з  дотриманням  норм  матеріального і процесуального

права, а тому підстави для їх зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Новотроїцький  елеватор"

залишити без задоволення,  а рішення господарського суду м.  Києва

від 26 грудня  2002  року  та  постанову  Київського  апеляційного

господарського  суду  від 7 травня 2003 року у справі № 10/610 без

змін.

Головуючий Перепічай В.С.

Судді      Невдашенко Л.П.

           Гончарук П.А.