ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.07.2003 Справа N 12/270
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" на
постанову Київського апеляційного господарського суду від 24
грудня 2002 року у справі № 12/270 за позовом відкритого
акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської
дирекції до закритого акціонерного товариства "Телесистеми
України"
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
2 серпня 2002 року відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в
особі Київської міської дирекції (що є правонаступником Київського
міського державного підприємства електрозв'язку
"Київелектрозвязок") звернулось до господарського суду м. Києва з
позовом до закритого акціонерного товариства "Телесистеми України"
про стягнення збитків в розмірі 343585,86 грн., посилаючись як на
підставу позовних вимог на договори № 871/97-1581 від 11 листопада
1997 року про надання послуг телефонного зв'язку, № 1100015814 від
31 жовтня 2001 року про надання послуг електрозв'язку, укладені
між сторонами, № 03/04-1 від 17 квітня 1998 року про виконання
робіт щодо будівництва об'єкту "Пусковий комплекс мережі CDMA
ємкістю 5000 номерів в м. Києві", укладений між сторонами та
відкритим акціонерним товариством "Свемон-Київ".
Рішенням господарського суду м. Києва від 11 листопада 2002 року
(суддя Прокопенко Л.В.) в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24
грудня 2002 року (Капацин Н.В., Дикунська С.Я., Вербицька О.В.)
апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення місцевого суду
скасовано, а позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 302521,66 грн. та судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без
змін, посилаючись на те, що постанову прийнято з порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване
судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення,
посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
неї, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що договір №
03/04-1 від 17 квітня 1998 року є договором підряду і спрямований
на виконання робіт по будівництву конкретного об'єкту, як це
зазначено в п. 2.1 договору, і зобов'язань щодо надання послуг
електрозв'язку цей договір не містить. Крім того, даний договір не
містить обов'язку відповідача сплачувати щомісячну абонплату, а
обумовлює зобов'язання сторін лише щодо створення відповідного
об'єкту.
В судовому рішенні місцевий суд зазначив, що позивачем не
доведено, що договори № 871/97-1581 від 11 листопада 1997 року та
№ 1100015814 від 31 жовтня 2001 року, укладені між сторонами,
пов'язані з договором № 03/04-1 від 17 квітня 1998 року. Виконання
зобов'язань за цими договорами повинно розглядатися і оцінюватися
окремо, тому позивач безпідставно встановлює причинний зв'язок між
різними видами зобов'язань, що виникли на підставі різних
договорів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив
з того, що в одному провадженні може бути об'єднано кілька вимог,
зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, а
всі три договори пов'язані між собою.
Проте, з даними висновками судів попередніх інстанцій погодитись
не можна, оскільки вони ґрунтуються, всупереч вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на
неповно встановлених обставинах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу позовних вимог,
позивач посилається на три договори за №№ 871/97-1581, 1100015814,
03/04-1, - у зв'язку з чим підлягали дослідженню умови щодо прав і
обов'язків сторін всіх трьох договорів.
Проте, судами попередніх інстанцій належним чином дані умови не
досліджувались, не встановлено і не конкретизовано, які послуги, в
якому обсязі вони надавалися, їх перелік, вартість, докази, якими
дані обставини підтверджуються.
Між тим, з'ясування даних обставин має істотне значення для
правильного вирішення справи і впливає на правильність
застосування норм матеріального права.
До того ж, задовольняючи позов, апеляційний суд не навів
розрахунку, з якого він виходив при задоволенні грошових вимог.
З огляду на викладені обставини, рішення місцевого суду та
постанову апеляційної інстанції не можна визнати законними та
обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи,
дійсні права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого
та вимог закону, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Телесистеми
України" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 11 листопада 2002 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 24
грудня 2002 року у справі № 12/270 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.