ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.07.2003 Справа N 156/16-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін - присутні, розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного банку
"SSS"
на рішення від 28.12.2002 року господарського суду Київської
області та постанову від 12.03.2003 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № X2
за позовом Державного підприємства "XXX"
до Ч-ського бюро технічної інвентаризації
третя особа спільне українсько-російське підприємство з іноземними
інвестиціями Закрите акціонерне товариство "YYY"
про зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 28 грудня 2001 року господарського суду Київської
області (суддя Л.Л.Л.), залишеним без змін постановою від 12
березня 2003 року Київського апеляційного господарського суду,
позов задоволено: зобов'язано Ч-ське бюро технічної інвентаризації
скасувати запис щодо права власності спільного
українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями
закритого акціонерного товариства "YYY" на цілісний майновий
комплекс складу паливно-мастильних матеріалів
(паливно-енергетичний комплекс), що знаходиться за адресою смт.
Н-ськ, вул. А-ва, 1, та зобов'язано здійснити реєстрацію права
власності Державного підприємства "XXX" на зазначений майновий
комплекс.
Акціонерний банк "SSS" вважає, що зазначені судові акти
безпосередньо стосуються його прав та обов'язків як добросовісного
заставодержателя зазначеного майна і позбавлення цієї особи
можливості бути учасником судового процесу унеможливило повний та
об'єктивний розгляд справи.
В обґрунтування власних вимог скаржник посилається на договори
застави від 1 листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року, які
були укладені з спільним українсько-російським підприємством з
іноземними інвестиціями закрите акціонерне товариство "YYY",
відповідно до яких акціонерний банк "SSS" набув права застави на
спірне майно.
Заявник наполягає на касаційному перегляді рішення та постанови з
огляду на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами
приписів статей 440 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та 33 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
і просить їх
скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Державне підприємство "XXX" вважає, що у заявника відсутнє право
на подання касаційної скарги, оскільки договори застави від 1
листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року в судовому порядку
були визнані недійсними.
За клопотанням акціонерного банку "SSS" суд касаційної інстанції
ухвалою від 2 червня 2003 року зупинив виконання рішення у даній
справі до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Листом від 11 червня 2003 року прокурор повідомив суд про участь у
розгляді касаційної скарги на стороні позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
правильність застосування господарським судом Київської області та
Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж
перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів знаходить
за необхідне касаційну скаргу акціонерного банку "SSS" залишити
без задоволення з таких підстав.
За змістом статті 107 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
право касаційного оскарження рішення
(постанови) належить виключно сторонам у справі, прокурору та
особам, яких не було залучено до участі у справі, за умови якщо
суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.
Саме як суб'єкт права застави на майно, яке було набуте ним за
договорами від 1 листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року,
акціонерний банк "SSS" обґрунтовує своє право на подання
касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, питання про допущення або
залучення цього товариства до участі у справі в порядку статті 27
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
місцевим
господарським судом не вирішувалося, оскільки заяв про це до суду
не надходило і самим господарським судом не ініціювалося.
Рішеннями від 27 травня 2003 року господарського суду м. Києва у
справах № 24/292 та № 24/293 договори застави від 1 листопада 2001
року та від 11 жовтня 2002 року, на які посилається акціонерний
банк "SSS" в обґрунтування подання касаційної скарги і власних
вимог, визнані недійсними, а отже незалежно від рішень суду і волі
сторін не є належними підставами виникнення цивільних прав та
обов'язків для його учасників.
Зазначені рішення набрали законної сили та мають преюдиціальне
значення для даної справи.
За цих обставин слід визнати, що в силу статті 107 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в акціонерного банку
"SSS", як учасника визнаних в судовому порядку недійсними
договорів застави, відсутнє право на подання касаційної скарги і
зазначена особа не вправі заявляти вимогу про скасування рішення
від 28 грудня 2001 року господарського суду Київської області та
постанови від 12 березня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 28 грудня 2002 року господарського суду Київської
області та постанову від 12 березня 2003 року Київського
апеляційного господарського суду у справі № Х2 залишити без змін,
а касаційну скаргу акціонерного банку "SSS" без задоволення.
Виконання судового рішення поновити.