ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.07.2003 Справа N 112/16-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін: присутні, розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного банку "SSS"
на рішення від 18.02.2003 року господарського суду Київської
області та постанову від 03.04.2003 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № Х2
за позовом Державного підприємства "XXX"
до спільного українсько-російського підприємства з іноземними
інвестиціями Закрите акціонерне товариство "YYY"
третя особа - Фонд державного майна України,
- акціонерне товариство відкритого типу "ZZZ"
про зобов'язання вчинити дії
та зустрічним позовом спільного українсько - російського
підприємства з іноземними інвестиціями Закрите акціонерне
товариство "YYY"
до Державного підприємства "XXX"
про визнання права власності на майно
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 18 лютого 2003 року господарського суду Київської
області (суддя Л.Л.Л.), залишеним без змін постановою від 3 квітня
2003 року Київського апеляційного господарського суду, позов
задоволено: зобов'язано спільне українсько-російське підприємство
з іноземними інвестиціями закрите акціонерне товариство "YYY"
передати цілісний майновий комплекс склад паливно-мастильних
матеріалів (паливно-енергетичний комплекс), що знаходиться за
адресою смт. Н-ськ, вул. А-ва, 1, на баланс Державного
підприємства "XXX", та зобов'язано спільне українсько-російське
підприємство з іноземними інвестиціями закрите акціонерне
товариство "YYY" звільнити та не чинити перешкод в користуванні
Державному підприємству "XXX" цілісним майновим комплексом складом
паливно-мастильних матеріалів (паливно-енергетичний комплекс) та
земельною ділянкою в 1,83 га, що знаходяться за адресою смт.
Н-ськ, вул. А-ва, 1.
Акціонерний банк "SSS" вважає, що зазначені судові акти
безпосередньо стосуються його прав та обов'язків як добросовісного
заставодержателя зазначеного майна і позбавлення цієї особи
можливості бути учасником судового процесу унеможливило повний та
об'єктивний розгляд справи.
В обґрунтування власних вимог скаржник посилається на договори
застави від 1 листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року, які
були укладені з спільним українсько-російським підприємством з
іноземними інвестиціями закрите акціонерне товариство "YYY",
відповідно до яких акціонерний банк "SSS" набув права застави на
спірне майно.
Заявник наполягає на касаційному перегляді рішення та постанови з
огляду на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами
приписів статей 440 Цивільного кодексу Української РСР ( 1798-12 ) (1798-12)
та 33 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
і просить їх
скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Державне підприємство "XXX" вважає, що у заявника відсутнє право
на подання касаційної скарги, оскільки договори застави від 1
листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року в судовому порядку
були визнані недійсними.
За клопотанням акціонерного банку "SSS" суд касаційної інстанції
ухвалою від 30 травня 2003 року зупинив виконання рішення у даній
справі до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
правильність застосування господарським судом Київської області та
Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж
перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів знаходить
за необхідне касаційну скаргу акціонерного банку "SSS" залишити
без задоволення з таких підстав.
За змістом статті 107 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
право касаційного оскарження рішення
(постанови) належить виключно сторонам у справі, прокурору та
особам, яких не було залучено до участі у справі, за умови якщо
суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.
Саме як суб'єкт права застави на майно, яке було набуте ним за
договорами від 1 листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року,
акціонерний банк "SSS" обґрунтовує своє право на подання
касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, питання про допущення або
залучення цього товариства до участі у справі в порядку статті 27
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
місцевим
господарським судом не вирішувалося, оскільки заяв про це до суду
не надходило і самим господарським судом не ініціювалося.
Рішеннями від 27 травня 2003 року господарського суду м. Києва у
справах № 24/292 та № 24/293 договори застави від 1 листопада 2001
року та від 11 жовтня 2002 року, на які посилається акціонерний
банк "SSS" в обґрунтування подання касаційної скарги і власних
вимог, визнані недійсними, а отже незалежно від рішень суду і волі
сторін не є належними підставами виникнення цивільних прав та
обов'язків для його учасників.
Зазначені рішення набрали законної сили та мають преюдиціальне
значення для даної справи.
За цих обставин слід визнати, що в силу статті 107 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в акціонерного банку
"SSS", як учасника визнаних в судовому порядку недійсними
договорів застави, відсутнє право на подання касаційної скарги і
зазначена особа не вправі заявляти вимогу про скасування рішення
від 18 лютого 2003 року господарського суду Київської області та
постанови від 3 квітня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 18 лютого 2003 року господарського суду Київської
області та постанову від 3 квітня 2003 року Київського
апеляційного господарського суду у справі № Х2 залишити без змін,
а касаційну скаргу акціонерного банку "SSS" без задоволення.
Виконання судового рішення поновити.