Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2003 p.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів :
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське
підприємство "ХХХ"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
01.10.2002 у справі № 000
господарського суду Миколаївської області за позовом Спільного
українсько - угорсько - англійського сільськогосподарського
підприємства "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у м. Миколаєві
про визнання недійсним рішення,
за участю представників сторін від:
позивача - присутні
відповідача - присутні
ТОВ СГП "ХХХ" звернулось до господарського суду Миколаївської
області з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у м.
Миколаєві від ХХ.06.2002 № 5.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від ХХ.08.2002
позов ТОВ СГП "ХХХ" задоволеної визнано недійсним рішення ДПІ у
М.Миколаєві ХХ.06.2002 № 5.
За результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ у м. Миколаєві,
Одеським апеляційним господарським судом прийнято постанову від
ХХ.10.2002, яким задоволене апеляційну скаргу, рішення місцевого
господарського суду - скасовано, а провадження у даній справі -
припинено.
Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду ТОВ
СГП "ХХХ" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського
апеляційного господарського суду від ХХ.10.2002, а рішення
господарського суду Миколаївської області - залишити без змін.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ СГП "ХХХ" посилається на
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права з підстав, викладених у касаційній сказі.
Разом з цим, позивачем заявлено клопотання, в порядку ст. 25
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, про
здійснення заміни позивача його правонаступником - ТОВ СГП "ХХХ",
яке піддягає задоволенню.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши застосування
судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України, -
ВСТАНОВИЛА:
ДПІ у м. Миколаєві, на підставі акту документальної перевірки
прийнято податкове повідомлення-рішення від ХХ.06.2002 № 1 про
нарахування ТОВ СГП "ХХХ" податкового зобов'язання з ПДВ.
Не погоджуючись із рішенням податкового органу, позивач,
відповідно до пп. 5.2.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №
2181-14 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
звернувся до ДПІ у м. Миколаєві із скаргою про перегляд
повідомлення-рішення від ХХ.06.2002, зазначивши у скарзі про те,
що воно прийнято з порушенням норм податкового законодавства, у
зв'язку з чим просить його скасувати.
Рішенням ДПІ у м. Миколаєві від ХХ.06.2002 № 5 вказану скаргу
залишено без розгляду, у зв'язку з порушенням 10 денного терміну
для оскарження рішення контролюючого органу, у зв'язку з чим ТОВ
СГП "ХХХ" звернулось до суду з позовом про визнання рішення ДПІ
від ХХ.06.2002 недійсним.
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд
виходив з того, що Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-14 ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено можливість та порядок оскарження рішення контролюючого
органу, яким нараховано податкове зобов'язання у разі незгоди з
ним платника податку. Зокрема, пп.5.2.2 ст.5 цього Закону
встановлено процедуру адміністративного оскарження рішення та пп.
5.2.5 можливість оскарження рішення до суду (господарського суду).
Наказом ДПА України від 11.12.1996 № 29 в редакції наказу від
02.03.2001р. №82, затверджено Положення про порядок подання та
розгляду скарг платників податків органами державної податкової
служби ( z0723-96 ) (z0723-96)
. Відповідно до п.5.1 Положення, у разі коли
орган державної податкової служби надсилає платнику рішення про
повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник
податків має право звернутися протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання відповіді з повторною скаргою до
органу державної податкової служби вищого рівня.
Згідно ст.12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі справи у спорах про
визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.
Зазначеними нормативними актами не передбачено оскарження до суду
рішення контролюючого органу, прийнятого в адміністративному
порядку за результатами розгляду скарги, оскільки таке рішення не
є актом, на підставі якого у позивача виникли будь-які правові
наслідки та прийняття якого призвело до порушення (обмеження) прав
платника податку.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що
рішення місцевого господарського суду не відповідає вимогам
діючого законодавства, оскільки зазначений спір взагалі не
підлягає вирішенню в господарських судах України, а отже
провадження у справі припинено відповідно до п.1 ст.80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Втім колегія Вищого господарського суду України не може погодитися
з висновками апеляційного господарського суду виходячи з
наступного.
Відповідно до пп. 5.2.2, 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму
податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що
суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за
межі його компетенції, встановленої законом, такий платник
податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою
про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та
може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які
платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути
подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання платником податків податкового
повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що
оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване
рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від
дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з
повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі
коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про
повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник
податків має право звернутися протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до
контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або
частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого
рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного
випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для
відповіді на нього.
Процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем
строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання
заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така
заява не була подана у зазначений строк.
Порядок подання та розгляду органами державної податкової служби
скарг платників податків, при оскарженні ними в адміністративному
порядку податкових повідомлень про суми податкових зобов'язань,
визначений "Положенням про порядок подання та розгляду скарг
платників податків органами державної податкової служби",
затвердженої наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996 ( z0723-96 ) (z0723-96)
.
Згідно із п. 3 і пп. 4.2 п. 4 зазначеного положення ( z0723-96 ) (z0723-96)
скарга (заява) повинна бути викладена в письмовій формі та
надіслана до органу державної податкової служби поштою або
передана фізичною чи юридичною особою через представника протягом
десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником
податків податкового повідомлення або іншого рішення органу
державної податкової служби.
Таким чином, позивач, надіславши скаргу ХХ.06.2002. на рішення від
ХХ.06.2002, своєчасно подав скаргу до податкового органу.
З огляду на викладене,- колегія суддів вважає, що місцевий
господарський суд, визнавши недійсним спірне рішення, дійшов
правильного й обґрунтованого висновку. Отже, постанова Одеського
апеляційного господарського суду від ХХ.10.2002 підлягає
скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог чинного
законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 25, 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Замінити Спільне українсько - угорсько - англійське
сільськогосподарське підприємство "ХХХ" на його правонаступника -
Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське
підприємство "ХХХ".
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
Сільськогосподарське підприємство "ХХХ" від 14.11.2002 № 4
задовольнити.
3. Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду
від ХХ.10.2002 у справі № 000, а рішення господарського суду
Миколаївської області від ХХ.08.2002 - залишити без змін.