Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ"
 
 
                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
17 липня 2003 р.
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
розглянув касаційну скаргу ВАТ "ААА"
 
на постанову  Дніпропетровського  апеляційного господарського суду
від 26.03.2003 р. у справі № 25/211
 
за позовом ТОВ "ХХХ"
 
до ЗАТ "ТЕК "УУУ", ВАТ "ААА"
 
про стягнення 932112,60 грн.
 
та за зустрічним позовом ВАТ "ААА"
 
до ТОВ "ХХХ" про визнання недійсними векселів
 
за участю представників
позивача - присутні
ВАТ "ААА" - присутні
 
Рішенням господарського   суду   Дніпропетровської   області   від
ХХ.01.2003  р.  у  задоволенні  первісного  та зустрічного позовів
відмовлено.
 
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського сулу від
ХХ.03.2003  р.  рішення  від  ХХ.01.2003  р.  скасовано  частково:
первісний позов задоволене у частині стягнення з ЗАТ  "ТЕК  "УУУ",
ВАТ   "ААА"  в  солідарному  порядку  900000  грн.  та  5250  грн.
процентів, у решті рішення залишено без змін.
 
Додатковою постановою       Дніпропетровського        апеляційного
господарського  суду  від ХХ.04.2003р.  у справі № 000 на підставі
ст.  88 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          з   відповідачів   в  солідарному
порядку стягнуто 29 250 грн. процентів.
 
У касаційній   скарзі  ВАТ  "ААА"  просить  скасувати  оскаржувану
постанову посилаючись на те,  що вона прийнята з  порушенням  норм
чинного законодавства та залишити в силі рішення.
 
Відзиви на касаційну скаргу від позивача та відповідача до суду не
надходили.
 
Вивчивши справу,  заслухавши пояснення представників  сторін,  суд
встановив наступне.
 
Апеляційний суд повно, всебічно перевірив надані сторонами докази,
належно їх оцінив та дійшов обґрунтованого висновку  про  часткове
задоволення позовів. При цьому суд виходив з того, що ХХ.07.2001р.
ЗАТ "ТЕК "УУУ" емітував і видав ВАТ "ААА" дев'ять простих векселів
за  Ж№ 0000003,  00000004,  0000005,  000006,  0000060,  00000067,
00000068, 000000071, 000000072 по 100 000 грн. кожний, на загальну
суму 900 000 грн.
 
ВАТ "ААА" по іменному індосаменту передав векселі ПП "ВВВ",  яке в
свою чергу передало  ці  векселі  по  бланковому  індосаменту  ТОВ
"ККК",  яке  надалі  передало  векселі  по  бланковому індосаменту
позивачу.
 
На підставі ст.  18 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
        ,  позивач, як
законний   векселедержатель,   здійснив   на  векселях  напис  "як
довіреному"  на  користь  повіреного  -  товариства  з   обмеженою
відповідальністю  фондової  компанії  "ССС"  та  уклав  з останнім
договір доручення № 2 від ХХ.06.2002р.,  у відповідності з умовами
якого позивач доручив,  а повірений зобов'язався від його імені та
за його рахунок пред'явити спірні векселі до платежу та (у випадку
не   отримання  платежу)  здійснити  їх  протест  у  встановленому
порядку.
 
Повірений на підставі доручення пред'явив векселі до оплати та, не
отримавши    оплату,    опротестував    векселі   ХХ.07.2002р.   у
встановленому порядку.
 
ХХ.11.2002р. позивач звернувся з позовом до відповідачів з вимогою
про стягнення з них в солідарному порядку суми вказаних векселів з
урахуванням індексу інфляції і процентів.
 
Відповідно до ст.  47 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
        ,  усі,  хто
видав,  акцептував,  індосував  переказний вексель або поставив на
ньому аваль,  є солідарне зобов'язаними перед векселедержателем, а
векселедержатель  вправі  пред'явити позов до усіх цих осіб окремо
або до усіх разом,  при цьому він  не  зобов'язаний  дотримуватись
послідовності, в якій вони зобов'язались.
 
Відповідно до  ч.1  ст.  1  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         підприємства,
установи,  організації,  інші юридичні особи.... вправі звертатися
до   господарського  суду  згідно  із  встановленою  підвідомчістю
господарських справ за захистом  своїх  порушених  чи  оспорюваних
прав або охоронюваних законом інтересів. У відповідності з ч.3 ст.
21  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         відповідачами   є  підприємства   та
організації, яким пред'явлена позовна вимога.
 
Таким чином,  законний векселедержатель, на підставі вищенаведених
норм законодавства України, має право за своїм розсудом пред'явити
позов до усіх осіб, солідарно зобов'язаних за векселем, до кожного
з них окремо або в будь-якому сполученні з іншим із них.
 
Крім того,  згідно  зі  ст.8  Конвенції  про  врегулювання  деяких
колізій   законів  про  переказні  векселі   та   прості   векселі
( 995_007 ) (995_007)
        ,  форма та терміни протесту,  а також форми інших дій,
необхідних для здійснення або для зберігання прав за переказним та
простим векселями, визначаються законами тієї країни, на території
якої має бути здійснений протест або відповідна дія.
 
Згідно з  ч.1  ст.  18   Уніфікованого  закону  ( 995_009 ) (995_009)
        ,  якщо
індосамент  містить  застереження  "валюта  до   отримання",   "на
інкасо",  "як  довіреному" або всяке інше застереження,  що має на
увазі просте доручення,  векселедержатель вправі  здійснювати  всі
права,  що  витікають із переказного векселя,  але індосувати його
він може лише в порядку передоручення.
 
Індосант в цьому разі  не  передає  індосату  право  власності  на
вексель,  він  лише  видає йому повноваження на отримання платежу,
протест в платежу або для здійснення іншої цілі.  Зміст  доручення
викладається  в  загально-цивільному договорі,  що укладається між
довірителем та повіреною особою.
 
У   відповідності до  ст.ст.  388,  390  ЦК  України  ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,
повірений    зобов'язаний   виконати   дане   йому   доручення   у
відповідності з вказівками довірителя;  повірений зобов'язаний без
затримки  передати  довірителю все отримане у зв'язку з виконанням
доручення.
 
Як вбачається з матеріалів справи,  позивач  не  давав  повіреному
(ТОВ  ФК  "ССС")  доручення  пред'являти в суд позов про стягнення
суми векселів,  тому твердження Відповідача-2 про те,  що належним
позивачем у справі необхідно вважати повіреного, не узгоджуються з
нормами ст. ст. 216 та З88 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Отже, позивач отримав векселі на законних підставах,  його позовні
вимоги,  що  задовольнив  апеляційний  суд,  ґрунтуються на нормах
матеріального права,  а постанова апеляційної інстанції відповідає
нормам матеріального та процесуального права.
 
З цих підстав касаційна скарга задоволенню не підлягає.
 
Місцевий суд  допустився  помилок  у  здійсненні  юридичних оцінок
зібраним  доказам,  що  призвело  до  ухвалення   необгрунтованого
рішення, яке підставно скасоване апеляційним судом.
 
На підставі   викладеного   та   керуючись   ст.   111-9,   111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд -
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Постанову Дніпропетровського апеляційного  господарського  суду
від ХХ.03.2003 р.  залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "ААА"
- без задоволення.