Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
"17"липня 2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
за участю представників:
позивача - присутні
відповідача - присутні
розглянувши касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації
"УУУ"
на рішення господарського суду Донецької області від ХХ листопада
2002 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від ХХ березня 2003 року у справі
за позовом ДК "ХХХ" НАК "ННН"
до ВАТ по газопостачанню та газифікації "УУУ"
про стягнення 3944570, 06 гривень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2002 року ДК "ХХХ" НАК "ННН" звернулась до суду з позовом
до ВАТ по газопостачанню та газифікації "УУУ" про стягнення
3551738, 11 грн. основного боргу та 392831, 95 грн. пені.
Рішенням господарського суду Донецької області від ХХ листопада
2002 року позов задоволене частково. З відповідача на користь
позивача стягнено 3551738, 11 гривень основного боргу, 1530, 70
грн. витрат по сплаті державного мита, 106, 24 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні
пені відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від ХХ
березня 2003 року рішення суду змінено. Стягнено пеню в розмірі
329581,23грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в її задоволенні
відмовити, оскільки вважає що прийняті господарськими судами
судові рішення відповідають нормам матеріального і процесуального
права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст.161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.162 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, згідно умов договору № 3 від ХХ січня 2001
року на транспортування природного газу, укладеного між сторонами
у справі, позивач надав відповідачу послуги, за які відповідач
повинен був розрахуватись шляхом щоденного перерахування грошових
коштів на рахунок позивача в порядку і строки, встановлені
алгоритмом розподілу коштів.
Місцевим господарським судом обгрунтовано встановлено, а
апеляційним підтверджено, невідповідність тверджень відповідача
про те, що він зобов'язаний сплачувати борг за договором після
надходження коштів від споживачів, оскільки алгоритм визначає
послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при
надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств і тому
приписи алгоритму не впливають на строки оплати відповідачем
вартості наданих послуг.
Суд першої інстанції вивчивши обставини справи та встановивши, що
відповідач з позивачем не розрахувався, обгрунтовано стягнув з ВАТ
по газопостачанню та газифікації "УУУ" на користь ДК "УУУ" НАК
"ННН" основний борг в сумі 3551738, 11 гривень.
Згідно ст.179 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
неустойкою (штрафом, пенею)
визнається визначена законом або договором грошова сума, яку
боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення
виконання.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені за прострочку
платежу повинен встановлюватись за згодою сторін. Пунктом 7.2
договору № 3 від ХХ січня 2001 року передбачено нарахування пені в
розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за
який сплачується пеня, що згідно розрахунку, з урахуванням
6-місячного строку позовної давності становить 329581,23 грн.
Таким чином, у постанові суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача
суми основного боргу та пені.
Відповідно до ст. 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Оскільки сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, які
є необхідними для договорів даного виду, судом апеляційної
інстанції обгрунтовано визнано незаконним висновок суду першої
інстанції в частині визнання неукладеним п.7.2 договору № 3 з
мотивів не досягнення сторонами згоди щодо розміру пені.
За таких обставин постанова суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни не має.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України ,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "УУУ"
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від ХХ березня 2003 року - без змін.