ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2003 Справа N 2-7/4091-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Управляння Державного казначейства в АР Крим
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 04-13.03.2003 p.
за позовом спільного українсько - турецького підприємства
(СУТП) "Озенбаш", м. Белогорськ
до 1) Кримської регіональної митниці
2) Управління Державного казначейства в АР Крим
про стягнення 20513, 02 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. від 09.07.03 p.
від відповідачів: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 04-13.03.03 господарського суду Автономної Республіки
Крим позовні вимоги задоволені. Зобов'язано Кримську регіональну
митницю та Управління Державного казначейства в АР Крим повернути
СУТП "Озенбаш" з держбюджету України 20 513, 02 грн.
Враховуючи, що Кримською регіональною митницею подано апеляційну
скаргу на рішення від 04-13.03.03 господарського суду Автономної
Республіки Крим, а Управлінням Державного казначейства в АР Крим
подано касаційну скаргу, тому справа № 2-7/4091-2003 була спочатку
направлена до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Постановою від 16.05.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 04-13.03.03 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишено без змін.
В касаційній скарзі Управління Державного казначейства в АР Крим
просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
скасувати, посилаючись на те, що об'єктом оподаткування в даному
спорі є операція з ввозу на територію України товарів, однак,
об'єктом оподаткування у відповідності з п. 1 Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
є операції з
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарськими судами встановлено, що СУТП "Озенбаш" є платником
єдиного податку за ставкою 10%, що підтверджується свідоцтвом про
сплату єдиного податку № 0114000143 від 24.12.01 та довідкою
Сімферопольської міжрайонної ДПІ № 195/10/15-01 від 31.01.03.
13.03.02 СУТП "Озенбаш" ввіз на митну територію України автомобіль
Сhrysler - 300 M, який був оформлений за вантажною митною
декларацією №60000/2/001333 від 13.03.02.
В Україні окремими законодавчими актами врегульовано відносини, що
складаються щодо сплати податків, передбачених Законом про систему
оподаткування ( 1251-12 ) (1251-12)
, і щодо сплати єдиного податку,
передбаченого Указом ( 727/98 ) (727/98)
і Законом про підтримку малого
підприємництва ( 2063-14 ) (2063-14)
.
Це дає підстави вважати, що в Україні запроваджено дві самостійні
системи оподаткування: звичайну і спрощену.
Звичайна система запроваджена Законом про оподаткування та
конкретними законами про податки, збори (обов'язкові платежі)
(далі -податки), які зобов'язують платників податків справляти
загальнодержавні і місцеві податки, що передбачені статтями 13, 14
названого Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Спрощена система запроваджена Указом і закріплена в Законі про
підтримку малого підприємництва ( 2063-14 ) (2063-14)
, суть якої відповідно
до статті 11 цього Закону ( 2063-14 ) (2063-14)
полягає в заміні сплати
передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою
єдиного податку.
Запровадження спрощеної системи оподаткування є економічним
питанням, яке до цього не було врегульоване законами України.
Указ виданий в межах повноважень Президента України, закріплених в
пункті 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Названим Указом суб'єктам малого підприємництва надано право
самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним
податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та
об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку та
коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.
Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку
відповідно до статті 5 Закону про підтримку малого підприємництва
( 2063-14 ) (2063-14)
є одним з напрямків державної підтримки малого
підприємництва поряд, зокрема, з встановленням системи пільг для
зазначених платників податків. Це означає, що вказана заміна не є
ні пільгою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.
Відповідно до Закону про підтримку малого підприємництва платником
єдиного податку може бути особа, яка визнається платником податків
у звичайній системі оподаткування.
Зокрема, відповідно до пункту 1.3. статті 1 та статті 3 Закону про
ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платниками ПДВ є дві особи: 1) особа, що
реалізує товари (далі - особа-продавець), утримує при цьому з
особи, що придбаває їх (далі - особа-покупець), ПДВ і вносить
утриманий податок до бюджету. Тобто особа-продавець, крім права на
реалізацію товарів, зобов'язана утримати з особи-покупця ПДВ і
внести утриманий податок до бюджету. Саме обов'язок внесення ПДВ
до бюджету робить особу-продавця платником цього податку.
Особа-покупець в операціях реалізації не є платником ПДВ, оскільки
вона його не вносить до бюджету, а лише перераховує
особі-продавцю; 2) особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну
територію України (операції придбання товарів у
зовнішньоекономічній діяльності). На відміну від першого випадку,
який стосується виключно господарських операцій з реалізації
товарів, що здійснюються резидентом іншим резидентам чи
нерезидентам, цей випадок стосується виключно господарської
операції з придбання товарів резидентом у нерезидента. У зв'язку з
тим, що нерезидент (іноземний суб'єкт господарювання) не
зобов'язаний утримувати з резидента ПДВ і вносити утриманий
податок до бюджету України (відповідно до пункту 11.4. статті 11
Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
цей податок є внутрішнім податком і
не може регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів
ратифікованих Верховною Радою України до набрання чинності цим
Законом), то Закон про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язує
резидента-покупця сплачувати ПДВ з таких операцій придбання
безпосередньо до бюджету України. Тому в таких випадках
резидент-покупець є платником ПДВ і, відповідно, його обов'язок
щодо сплати цього податку замінюється сплатою єдиного податку,
якщо він є суб'єктом малого підприємництва і перейшов на спрощену
систему оподаткування зі сплатою податку за ставкою 10%.
З урахуванням викладеного позивач як суб'єкт малого
підприємництва, що сплачує 10% єдиний податок, з операції
придбання товарів за імпортом не повинен сплачувати ПДВ під час їх
митного оформлення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 04-13.03.03 p. господарського суду Автономної
Республіки Крим та постанову від 16.05.03 p. Севастопольського
апеляційного господарського суду зі справи № 2-7/4091-2003
залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко