ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2003 Справа N 11/39-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги багатогалузевої фірми у формі товариства з
обмеженою відповідальністю "Агропроммаш"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 06.05.03 p.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ВАТ "Харківський завод спеціального
технологічного устаткування", м. Харків
до багатогалузевої фірми у формі ТОВ
"Агропроммаш", м. Харків
про розірвання договору про сумісну діяльність
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. № 266 від 17.02.03 p.; Б.Б.Б. -
дов. № 377 від 21.04.03 p.; Родоманов О.С. -
голова правління
від відповідача: В.В.В. - дов. від 15.07.03 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 21.02.03 господарського суду Харківської області
позовні вимоги задоволені щодо розірвання договору про сумісну
діяльність від 02.12.97 укладеного між позивачем та відповідачем.
Стягнено з багатогалузевої фірми у формі ТОВ "Агропроммаш" на
користь ВАТ "Харківський завод спеціального технологічного
устаткування" - 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн.
судових витрат.
Постановою від 06.05.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 21.02.03 господарського суду Харківської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що з урахуванням приписів ст. 430
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір про сумісну
діяльність за своїм змістом є угодою, учасники якої переслідують
єдину (загальну) мету, здійснюють дії, які необхідні виключно для
досягнення поставленої мети. За своєю природою такий договір є
довірчою угодою, оскільки відносини між сторонами ґрунтуються на
взаємній довірі, учасники сумісної діяльності ввіряють одне одному
своє майно, яке за взаємною згодою, яке повинно використовуватися
виключно для досягнення поставленої мети на благо всіх учасників.
Оскільки в договорі про сумісну діяльність мета є загальною для
всіх учасників, то ні одна із сторін не вправі збагачуватися за
рахунок іншої.
Не погоджуючись з судовими рішеннями багатогалузева фірма у формі
ТОВ "Агропроммаш" звернулась у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що
судами порушені норми матеріального та процесуального права.
Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не
повно з'ясовані обставини, які мають значення для справи. Суд
визнав доведеними обставини, які в дійсності не є доказами.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом Харківської області встановлено, що
багатогалузева фірма у формі ТОВ "Агропроммаш" та ВАТ "Харківський
завод спеціального технологічного устаткування" 02.12.97 уклали
договір про сумісну діяльність, терміном дії - 15 років.
Пунктом 1.1. даного договору сторони зобов'язалися шляхом
об'єднання коштів, матеріальних ресурсів спільно діяти для
досягнення загальних господарської та фінансових цілей, а саме:
створити торгово-виробничий комплекс з виробництва, закупівлі,
переробці та реалізації, як оптової та роздрібної продовольчої та
непродовольчої продукції, товарів народного споживання на належних
позивачу площах за адресою: м. Харків, вул. Нетеченська, 25, а
також надання різних послуг фізичним та юридичним особам,
суб'єктам підприємницької діяльності, у тому числі, торгових,
маркетингових, рекламних та інформаційних.
Пункт 2 даного договору встановлює форму участі кожної з сторін в
спірному договорі.
Договір про сумісну діяльність за своїм змістом є угодою, учасники
якої переслідують єдину (загальну) мету, здійснюють дії, які
необхідні виключно для досягнення поставленої мети. За своєю
природою такий договір є довірчою угодою, оскільки відносини між
сторонами ґрунтуються на взаємній довірі, учасники сумісної
діяльності ввіряють одне одному своє майно, яке за взаємною згодою
повинно використовуватися виключно для досягнення поставленої мети
на благо усіх учасників. В договорі про сумісну діяльність - мета
є загальною для усіх учасників, і ні одна із сторін не вправі
збагачуватися за рахунок іншої.
Статтею 430 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що
за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно
діяти для досягнення спільної господарської мети.
Однак, 19.01.03 багатогалузева фірма у формі ТОВ "Агропроммаш" та
ТОВ "Ельдорадо-Хар" уклали договір оренди № 1 ; 2-А, на підставі
якого відповідач передав в тимчасове платне користування нежитлове
приміщення, яке позивачем було передано відповідачу в експлуатацію
для здіснення сумісної діяльності без погодження з позивачем.
Отже, господарський суд Харківської області обґрунтовано погодився
з посиланнями позивача про те, що він втратив довіру до
відповідача як учасника спільної діяльності та інтерес у
досягненні єдиної (загальної) мети, яку сторони ставили перед
собою, укладаючи оспорюваний договір.
Договір - це юридичний факт, підстава виникнення, зміни або
припинення цивільних правовідносин. Укладаючи угоду сторони
бажають досягнути певного правового результату. Оскільки, сторона
вільна в укладенні договору то вона також вільна і в питаннях його
розірвання у випадках передбачених законом або договором. Право
одностороннього дострокового розірвання договору сторони
передбачили у п. 8.3 оспорюваного договору про сумісну діяльність.
Посилання відповідача на те, що господарський суд повинен був
припинити провадження у справі з тих підстав, що арбітражним судом
Харківської області вже вирішувалася справа між тими ж сторонами,
про той же предмет із тих же підстав (рішення суду від 29.09.98 зі
справи № 8101/8506/2-22) є безпідставним, оскільки господарським
судом Харківської області встановлено, що даний позов заявлений з
інших підстав, які виникли в подальшому (справи господарського
суду Харківської області № Б-14098/2-23 про банкрутство та №
34/81-02).
Відповідно до чинного законодавства України сторона не позбавлена
права звернутися повторно до господарського суду за захистом своїх
прав та охоронюваних законом інтересів з позовом, якщо виникли
інші підстави в період дії тривалого договору.
Пунктом 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що господарський суд припиняє провадження
у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу,
який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими
ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Крім того, відповідно до статті 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та
заперечень.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а
при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 21.02.03 p. господарського суду Харківської області та
постанову від 06.05.03 p. Харківського апеляційного господарського
суду у справі № 11/39-03 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко