ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
10.07.2003 N 4/402-3887
Розглянувши касаційну скаргу Тернопільської митниці на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.02.2003 р. у справі N 4/402-3887 господарського суду
Тернопільської області за позовом ПП "Вест Лайн" до Тернопільської
митниці про визнання недійсним рішення, рішенням господарського
суду Тернопільської області (суддя Бурда Н.М.) від 20.11.2002 р.
позов задоволено. Визнано неправомірною відмову у митному
оформленні товарів, поставлених іноземною фірмою на адресу
приватного підприємства "Вест Лайн" згідно контракту N DV-1 від
10.05.2002 р. і оформлену талоном відмови у митному оформленні та
зобов'язано Тернопільську митницю провести митне оформлення
товарів, що поступили ПП "Вест Лайн" за контрактом N DV-1 від
10.05.2002 р. за цінами, визначеними суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах, постановою
Львівського апеляційного господарського суду (судді Д. Новосад,
О. Михалюк, Г. Мельник) від 11.02.2003 р. вказане рішення залишене
без змін. Тернопільська митниця прийняті у справі судові рішення
вважає такими, що суперечать нормам матеріального права, тому
просить їх скасувати і в позові відмовити. 03.07.2003 р. у
судовому засіданні оголошувалась перерва, тому постанова
приймається 10.07.2003 р.
Перевірити матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України встановив:
Приватним підприємством "Вест Лайн" заявлено позов до
Тернопільської митниці про спонукання здійснювати митне оформлення
товарів, що надходять на його адресу згідно контракту N DV-1 від
10.05.2002 р., за цінами, встановленими цим контрактом, та
зобов'язання митниці усунути перешкоди у митному оформленні
товарів з підстав, зазначених в талонах відмови у пропуску на
митну територію України чи митному оформленні товарів та інших
предметів N 403/2019 від 10.10.2002 р., N 403/2/022 від
11.10.2002 р., 403/0067 від 11.10.2002 р., N 403/0069 від
15.10.2002 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що
контрактом N DV-1 від 10.05.2002 р., укладеним ним з іноземною
фірмою, ціни на товари встановлені на договірних засадах і
поставка вказаних товарів здійснювалась цією фірмою на умовах СРТ
(ІНКОТЕРМС 1990), тобто в ціну товару, встановлену спірним
контрактом, включені усі фактичні витрати.
З огляду на зазначене, позивач вважає, що митна служба
зобов'язана була здійснити митне оформлення товару, який надійшов
на його адресу, за ціною, вказаною в інвойсах.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що позивач у
цій справі не надав достовірної і документально підтвердженої
інформації стосовно визначення в декларації митної вартості
спірних товарів, зокрема банківські документи щодо розрахунків за
контрактом, копії експертних ВМД тощо, тому відповідач змушений
був відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний
тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
та вимог Порядку визначення митної вартості
товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний
кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
05.10.98 р. N 1598 ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
, самостійно визначити митну
вартість цих товарів, і, оскільки заявлена позивачем митна
вартість товарів не відповідала митній вартості, що міститься в
базі даних цінової інформації Держмитслужби, співробітники митниці
вимушені були надати декларанту картки відмови.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий суд
послався на те, що подані декларантом відомості щодо цін на
поставлений товар не викликали сумніву у їх достовірності,
оскільки відповідачем не подано доказів недостовірності цих
відомостей.
З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку, що п. 3
згаданого вище Порядку ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
, яким встановлено, що у разі
явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митній
вартості, що міститься в базі даних цінової інформації
Держмитслужби, митна вартість визначається на підставі цін на
ідентичні товари, що діють у провідних країнах - експортерах цих
товарів, не слід приймати до уваги.
Крім того, зазначено в рішенні, зміст п. 3 зазначеного
Порядку ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
суперечить нормам законів України.
За таких обставин, за висновком місцевого суду, у відповідача
були відсутні підстави для самостійного визначення митної вартості
товарів, а відтак і відмови у митному оформленні вантажу.
Слід зазначити, що в рішенні не зазначено, які саме норми
права порушені вказаною постановою і в чому полягають ці
порушення.
Відповідно до ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає
постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Оскільки вказана постанова є чинною, її слід застосовувати.
Залишаючи рішення господарського суду Тернопільської області
без змін, Львівський апеляційний господарський суд не зазначив,
які норми права порушила митна служба. Разом з тим в постанові
зазначено, що Порядок визначення митної вартості товарів та інших
предметів у разі переміщення їх через митний кордон України,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р.
N 1598 ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
, є обов'язковим для застосування при
визначенні митної вартості товарів.
Вказані обставини свідчать про те, що місцевим та апеляційним
господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального
права.
З огляду на те, що касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази і що місцевим та апеляційним
господарським судом не досліджені довідки митної служби про
визначення митної вартості товарів та не дана цим документам
оцінка відносно об'єктивності визначених у цих довідках митної
вартості товарів (а.с. 17, 24, 36, 48), рішення і постанова суду
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. ст. 111-11, 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Тернопільської митниці від 25.02.2003
N 18/1344 задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.02.2003 р. та рішення господарського суду Тернопільської
області від 20.11.2002 р. у справі N 4/402-3887 скасувати, а
справу передати на новий розгляд до господарського суду
Тернопільської області в іншому складі суддів.
Бізнес:законодавство та практика, 2003 р., N 13