ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2003 Справа N 8/1-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: -
головуючого судді, суддів; за участю представників сторін:
позивача - присутній, відповідача - присутній;
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 9 квітня 2003 року у справі
за позовом ТОВ "ХХХ" до ЗАТ "YYY" про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2002 року ТОВ "ХХХ" звернулось до суду з позовом про
стягнення боргу до ЗАТ "YYY".
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором
поставки від 2 жовтня 2002 року № 10-ПС, просив стягнути з ЗАТ
"YYY" 100040 гривень 09 коп. основного боргу і 224559 гривень 90
коп. неустойки.
Рішенням господарського суду Київської області від 21 лютого 2003
року позов задоволено частково.
З ЗАТ "YYY" на користь позивача стягнено 11 коп. основного боргу,
8071 гривню 51 коп. пені і 216405 гривень 97 коп. штрафу.
В частині стягнення основного боргу в сумі 100039 гривень 98 коп.
позовне провадження припинено за відсутністю предмету спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9
квітня 2003 року рішення суду змінено.
З ЗАТ "YYY" на користь ТОВ "ХХХ" стягнено 11 коп. основного боргу
і 8071 гривню 51коп. пені. В частині стягнення 60039 гривень 98
коп. провадження у справі припинене за відсутністю предмету спору.
В іншій частині в позові відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ "ХХХ" просить скасувати постанову
апеляційного суду, а рішення місцевого господарського суду
залишити без зміни, посилаючись на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції ст.ст.178 і 179 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та
Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
Зазначає, що договором передбачено два види неустойки за різні
порушення зобов'язання: за прострочення оплати товару понад 10
днів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний
день, а за прострочення оплати понад 30 днів - штраф в розмірі 100
відсотків вартості неоплаченого товару.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 2 жовтня 2001 року між сторонами укладено
договір № 10 - ПС, за яким позивач зобов'язався поставити
відповідачу товар за накладними з відстрочкою платежу на 10 днів з
моменту його одержання, а відповідач - прийняти і оплатити товар в
обсягах і за цінами, зазначеними в накладних.
ЗАТ "YYY" свої зобов'язання не виконало і несвоєчасно
розраховувалося за кожну партію одержаних продуктів харчування.
Основний борг, за винятком 11 коп., відповідач сплатив в повному
обсязі вже після звернення до суду.
Тому в частині стягнення основного боргу провадження у справі
обгрунтовано припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
за відсутністю предмету спору.
Позивач просив стягнути неустойку, яка складалася з 8071 гривні 51
коп. пені і 216405 гривень 97 коп. штрафу.
Відмовляючи в позові в частині стягнення штрафу, суд апеляційної
інстанції прийшов до висновку, що штраф за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань як різновид неустойки за правилами ст.4
Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
не повинен перевищувати
подвійної облікової ставки НБУ.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Дійсно, і штраф, і пеня є різновидами неустойки.
Відповідно до ст. 179 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
неустойкою (штрафом,
пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума,
яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення
виконання.
Судом встановлено, що за порушення зобов'язань сторони встановили
два види відповідальності залежно від терміну прострочення
платежу: п.6.1 договору - пеню в розмірі подвійної облікової
ставки НБУ від неоплаченої вартості товару за кожний день
прострочення оплати, п.6.2 - штраф в розмірі 100 відсотків
неоплаченої вартості товару, якщо прострочення оплати склало
більше 30 днів.
І саме за таким принципом розраховано суму неустойки. При цьому
враховано також і строк позовної давності для вимоги про стягнення
пені.
За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до
правильного висновку про обгрунтованість вимоги про стягнення
неустойки і задовольнив позов в цій частині.
Ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
встановлено обмеження щодо
розміру пені.
Застосування штрафу як виду неустойки названий Закон ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
не регулює.
Тому суд апеляційної інстанції безпідставно застосував ст. 4
Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
до спірних правовідносин в
частині стягнення штрафу за прострочення платежу понад 30 днів.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського
суду Київської області відповідає вимогам закону і обставинам
справи, отже, підстав для його зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 9 квітня 2003 року.
Рішення господарського суду Київської області від 21 лютого 2003
року залишити без зміни.