ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.07.2003 Справа N А 28/148 (А 27/43)
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.-
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Корпорація "Гефест", м. Дніпропетровськ (далі -
ТОВ "Корпорація "Гефест")
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
05.12.2002 p. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.03.2003 p.
зі справи № А 28/148 (А27/43)
за позовом ТОВ "Корпорація "Гефест"
до державної податкової інспекції у Кіровському районі м.
Дніпропетровська (далі - ДПІ)
про визнання недійсним рішення ДПІ від 14.09.2001 p. №
696/ДСК-26-30797311-12-515,
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: не з'явились,
відповідача: Б.Б.Б., В.В.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2002
скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 26.04.2002 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04.07.2002 у справі № 27/43 (02-5/5-15/36)
і цю справу передано на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
10.10.2002 зазначена справа була прийнята до провадження і
отримала № А 28/148 (А 27/43).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.12.2002 (суддя Сизько І.А.), залишеним без зміни постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2003
(колегія суддів у складі: Кузнєцова І.Л. - головуючий, судді -
Коршун А.О., Швець В.В.), у позові відмовлено. Рішення судових
інстанцій мотивовано тим, що на порушення підпункту 4.1.6 пункту
4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
ТОВ "Корпорація "Гефест" не було
включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих
фотоапаратів "Nexus" в кількості 18 000 шт. на суму 337 700 тис.
грн., які перебували на складі названого товариства і операції з
якими не було відображено у його первинних документах
бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим ДПІ було правильно
донараховано до бюджету недоїмку з податку на прибуток та
застосовано штрафні санкції за ухилення від сплати цього податку.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"Корпорація "Гефест" просить скасувати рішення судових інстанцій у
цій справі і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Скаргу мотивовано тим, що судовими інстанціями допущено
неправильне застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки не встановлено фактів, що засвідчують
використання позивачем фотоапаратів у господарському обороті, а
зазначений товар, що зберігався у ТОВ "Корпорація "Гефест",
безпідставно визнано таким, що безоплатно наданий платникові
податку у звітному періоді.
Скаржник обгрунтовує зберігання цього товару як предмету застави
за договором від 13.10.2000, укладеним ТОВ "Корпорація "Гефест" та
приватним підприємством "Формат" (далі - ПП "Формат"), який було
визнано недійсним за рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 11.11.2002 у справі № Д 25/17.
Зазначеним судовим рішенням, на думку скаржника, фактично
встановлено, що ТОВ "Корпорація "Гефест" не набувала права
власності на фотоапарати "Nexus" в кількості 18 000 шт. і
зобов'язана повернути їх ПП "Формат". Скаржником на адреси ПП
"Формат" та прокуратури в м. Дніпропетровську, за якою на даний
час обліковуються згадані фотоапарати, направлялись листи про
повернення товару його власникові. Крім того, даний товар було
знято з позабалансового рахунку позивача, що свідчить про
виконання скаржником своїх зобов'язань перед ПП "Формат". Однак
судовими інстанціями не дано належної правової оцінки факту
повернення скаржником фотоапаратів власникові.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права,
Вищий
господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав
для скасування судових рішень і направлення справи на новий
розгляд.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- рішення ДПІ від 14.09.2001 № 696/ДСК-26-30797311-12-515 ТОВ
"Корпорація "Гефест" було донараховано податок на прибуток у сумі
1 013 000 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 20 260 грн.
за заниження суми валового доходу за 2000 рік на суму 337 700 грн.
на підставі акта документальної перевірки від 05.09.2001 № 003554
з питань дотримання податкового законодавства України при
виконанні операцій з купівлі та продажу фотоапаратів "Nexus" за
період 01.10.2000 - 15.08.2001 (далі - Акт);
- згідно з Актом встановлено, що ТОВ "Корпорація "Гефест" порушено
вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у зв'язку з тим,
що названим товариством не зафіксовано у первинних документах
свого бухгалтерського обліку вартість безоплатно отриманого ним
товару, а саме фотоапаратів "Nexus" у кількості 18 000 шт. на суму
337 700 грн.;
- за Актом не виявлено документів, що підтверджували б ввезення
цього товару на територію складу ТОВ "Корпорація "Гефест" за
договором купівлі-продажу або на відповідальне зберігання, а також
встановлювали б суми витрат названого товариства на його
придбання.
Доводи скаржника про зберігання ним цього товару як предмету
застави за угодою від 13.10.2000, укладеною ТОВ "Корпорація
"Гефест" та ПП "Формат", що була визнана недійсною за рішенням
господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2002 у
справі № Д 25/17 (Д 27/56), не взято до уваги, оскільки за
висновком судових інстанцій в основу доказової бази за цим судовим
рішенням покладено факти, встановлені постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2002
у справі № 02-5/5-15/36 (А 27/43), яку було скасовано постановою
Вищого господарського суду України від 25.09.2002.
Причиною спору у справі стало питання про правильність
застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Згідно з
цією нормою валовий доход включає, зокрема, вартість матеріальних
цінностей, переданих платнику згідно з договорами схову (у
відповідальне зберігання) та використаних ним у власному
виробничому чи господарському обороті.
Між сторонами спору виникла суперечка про підставу для перебування
партії товару у складському приміщенні ТОВ "Корпорація "Гефест", а
саме:
чи передано цей товар у схов на зберігання ТОВ "Корпорація
"Гефест" без права його використання у господарському обороті, з
подальшим поверненням цих матеріальних активів власнику без зміни
їх якісних і кількісних характеристик, або цей товар отримано ТОВ
"Корпорація "Гефест" безоплатно у свою власність.
Встановлення цієї обставини безпосередньо впливає на юридичну
оцінку про правильність включення ДПІ вартості товару, що
перебував на складі ТОВ "Корпорація "Гефест", до суми його
валового доходу, а, відтак, і визначення об'єкту оподаткування
цього товариства податком на прибуток у відповідному звітному
податковому періоді. Судовими інстанціями у справі не з'ясовано
цієї обставини, оскільки ними не досліджено факти, встановлені у
рішенні господарського суду Дніпропетровської області від
11.11.2002 у справі № Д 25/17 (Д 25/56) за позовом ДПІ до ТОВ
"Корпорація "Гефест" та ПП "Формат" про визнання недійсною
укладеної між відповідачами угоди застави від 13.10.2000,
предметом якої був зазначений товар. Скасування постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2002
у справі № 02-5/5-15/36 (А 27/43), на яке було здійснено посилання
у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від
11.11.2002 у справі № Д 25/17 (Д 27/56), не звільняє суд від
обов'язку дослідити та дати правову оцінку преюдиціальним фактам,
що були встановлені в останньому із зазначених судових рішень.
Судовими інстанціями не перевірялось також питання про чинність
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
11.11.2002 у справі № Д 25/17 (Д 27/56).
Крім того, у рішеннях судових інстанцій зі справи № А 28/148 (А
27/43) не дано правової оцінки фактам, наведеним у постанові
прокуратури Індустріального району міста Дніпропетровська від
16.08.2002 про припинення кримінальної справи, що є у матеріалах
цієї справи (а. с. 111).
Отже судовими інстанціями не проведено належної перевірки
достатності і достовірності доказів, необхідних для встановлення
обставин, які входять до предмету доказування у цій справі.
Неналежна перевірка доказової бази у справі є порушенням правил
оцінки доказів, що встановлені у статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Ця норма встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
05.12.2002 p. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.03.2003 p. у справі № А 28/148 (А
27/43) скасувати.
2. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В.Селіваненко