ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.07.2003 Справа N 299/14-02
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.-
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Чернігівбуд", м. Чернігів (далі - ВАТ "Чернігівбуд")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.04.2003 p.
зі справи № 299/14-02
за позовом ВАТ "Чернігівбуд"
до асоціації "Чорнобильатоменергобуд", м. Славутич Київської
області (далі - асоціація "Чорнобильатоменергобуд")
про стягнення заборгованості у сумі 25 061, 37 грн.,
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: Б.Б.Б., В.В.В.,
відповідача: не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2002
(суддя Короткевич О.Є.) позов задоволено: з асоціації
"Чорнобильатоменергобуд" на користь ВАТ "Чернігівбуд" стягнуто
22 696,00 грн. заборгованості за виконані роботи; 335, 78 грн. -
три проценти річних з простроченої суми; 230, 32 грн. державного
мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення
судового процесу. Рішення мотивовано тим, що за актом звірки
взаємних розрахунків від 27.11.2002 і поясненнями, наданими в
судовому засіданні представником позивача, підтверджується
заборгованість асоціації "Чорнобильатоменергобуд" за виконані
роботи у розмірі 22 696,00 грн., а також є обгрунтованою вимога
про стягнення трьох процентів річних з простроченої суми на
підставі статті 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі -
ЦК).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.04.2003 (колегія суддів у складі: Нечитайло О.М. - головуючий,
судді - Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.) апеляційну скаргу асоціації
"Чорнобильатоменергобуд" задоволено; рішення суду першої інстанції
зі справи скасовано. Постанову мотивовано тим, що у пункті 8.1
Договору про співробітництво від 12.10.2001, укладеного асоціацією
"Чорнобильатоменергобуд" та управлінням малої механізації ВАТ
"Чернігівбуд", не встановлено строку сплати виконаної роботи, а в
матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до
відповідача з вимогою про сплату відповідно до статті 165 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
. За висновком апеляційної інстанції, претензія ВАТ
"Чернігівбуд", в якій міститься пропозиція до асоціації
"Чорнобильатоменергобуд" перерахувати суму заборгованості за
виконані роботи, не може вважатись вимогою згідно зі статтею 165
ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, тому що претензія є інститутом процесуального
права. Оскільки судом першої інстанції не встановлено пред'явлення
позивачем вимоги до відповідача за правилами статті 165 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
, апеляційна інстанція повернула справу на новий
розгляд.
Крім того, апеляційна інстанція дійшла висновку про порушення
судом першої інстанції вимог пункту 2 частини третьої статті 104
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України), оскільки названий суд розглянув справу за
відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце
і час проведення судового засідання. Порушення цієї норми є в
будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
господарського суду.
У касаційній скарзі від 12.05.2003 ВАТ "Чернігівбуд" просить
скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення
господарського суду Київської області від 03.12.2002 зі справи
залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що апеляційною
інстанцією допущено порушення норм процесуального права, зокрема,
вимог статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки висновок про
порушення вимог пункту 2 частини третьої статті 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
обгрунтовано виключно посиланням на відповідь
Славутицького вузла поштового зв'язку від 23.12.2002 № 148, де
зазначено про затримку вручення рекомендованого листа
господарського суду Київської області від 22.11.2002 № 955 (а. с.
74). У матеріалах справи цей лист відсутній, а його реквізити
могли підтвердити, що в ньому зазначено іншу адресу відповідача.
Крім того, скаржник вважає, що апеляційна інстанція неправильно
застосувала положення статті 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в частині
визначення форми пред'явлення вимоги кредитором, який може
здійснювати своє право шляхом будь-якого звернення до боржника з
вимогою виконання зобов'язання. В матеріалах справи міститься
претензія управління малої механізації ВАТ "Чернігівбуд" від
01.03.2002 № 26 (а.с. 21), в якій викладено вимогу позивача про
перерахування відповідачем 24 696 грн. заборгованості за виконані
ним роботи. Цей документ і є вимогою ВАТ "Чернігівбуд" до
асоціації "Чорнобильатоменергобуд" про сплату за виконану
позивачем роботу. Доказом часткового перерахування коштів
відповідачем є платіжні доручення від 02.03.2002 та 28.03.2002,
які свідчать про визнання боржником вимог кредитора згідно із
статтею 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для зміни постанови апеляційної
інстанції в її мотивувальній частині.
Апеляційна інстанція у цій справі дійшла висновку про порушення
судом першої інстанції норм процесуального права, яке підпадає під
ознаки пункту 2 частини третьої статті 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник оспорює правильність юридичної оцінки
апеляційної інстанції щодо відповідного порушення, посилаючись на
недоведеність факту неналежного повідомлення судом першої
інстанції відповідача про місце і час проведення судового
засідання. Однак згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази. Доводи скаржника про порушення апеляційною інстанцією
вимог статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у встановленні факту
неналежного повідомлення відповідача про час та місце судового
засідання в суді першої інстанції грунтуються на припущенні про
правильність зазначення адреси відповідача у рекомендованому листі
суду першої інстанції. Такі доводи не можуть вважатись
переконливими для висновку про порушення вимог статті 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Отже факт порушення судом першої інстанції у
розгляді даної справи норм процесуального права, яке підпадає під
ознаки пункту 2 частини третьої статті 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, скаржником не спростовано, а таке порушення є в
будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
господарського суду. Тому резолютивна частина постанови Київського
апеляційного господарського суду від 14.04.2003 у цій справі є
правильною.
Водночас у мотивувальній частині цієї постанови апеляційною
інстанцією допущено неправильне застосування статті 165 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
. В пункті 4 роз'яснення президії Вищого арбітражного
суду України від 29.04.94 № 02-5/293 "Про деякі питання практики
застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань" ( v_293800-94 ) (v_293800-94)
зазначено:
оскільки названою статтею не визначена форма пред'явлення вимоги
кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом
надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до
боржника з листом, телеграмою тощо. Отже вимогу кредитора може
бути викладено і у письмовому зверненні, оформленому ним у вигляді
претензії. Тому є неправильним висновок апеляційної інстанції про
те, що позивач, перш ніж звернутись до відповідача з претензією,
мав, відповідно до статті 165 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, пред'явити йому
вимогу виконати взяті на себе зобов'язання. Це порушення норми
матеріального права не вплинуло на резолютивну частину постанови
суду апеляційної інстанції від 14.04.2003, однак відповідні
положення мають бути виключені з мотивувальної частини названої
постанови як такі, що грунтуються на неправильному застосуванні
норми матеріального права.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Чернігівбуд" у справі № 299/14-02 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.04.2003 p. у справі № 299/14-02 змінити, виключивши з її
мотивувальної частини абзаци другий - шостий на сторінці 3
названої постанови.
В іншій частині названу постанову залишити без змін.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В.Селіваненко