Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
№ Д2 (03/260), 18.11.2003, Постанова, Верховний Суд України Спір
про визнання недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, та
стягнення в доход державного бюджету коштів, отриманих без
законних підстав
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.07.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів,
розглянувши матеріали Лівобережної міжрайонної державної
касаційної скарги податкової інспекції
м. Дніпропетровська
на постанову від 13.03.2003 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № Д2 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Л-ої міжрайонної державної податкової
інспекції м. Дніпропетровська
до ПВКФ "Л", м. Дніпропетровськ ПП " Н",
м. Донецьк
про визнання договору недійсним
в судовому засіданні
взяли участь:
представник позивача: М-о В.В. - дов. № 8681/10/10-1
від 07.07.2003р.
представник ПВКФ "Л": Д-о М.А. - дов. № 6342/10/10-1
від 19.05.2003 р.
представник ПП " Н": З-о Н.А. - дов. № юр-5 від 02.02.2003 р.
не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція в м.
Дніпропетровську (далі Лівобережна МДПІ) звернулася до
господарського суду Дніпропетровської області з заявою про
перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від
13.06.02р. за нововиявленими обставинами. Позивач просить
скасувати вказане рішення і визнати договір №1/Т від 04.09.2000р.
недійсним на підставі сг.49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зі стягненням з
ПП "Н" на користь ПВКФ "Л" 500000грн. та стягненням з ПВКФ "Л" в
доход держави 500000грн. вартості металобрухту.
Заява обґрунтована тим, що позивачу після винесення рішення по
справі стали відомі обставини, які мають важливе значення для
вирішення спору. Зокрема, рішенням Ленінського районного суду м.
Донецька від 26.02.2002р. були визнані недійсними установчі
документи ПП "Н" на підставі того, що державна реєстрація
підприємства була здійснена шляхом обману збоку невстановлених
осіб. Про наведені обставини стало відомо 15.10.2002р. після
отримання листа ДПІ у Ленінському районі м. Донецька. Крім того, з
моменту реєстрації ПП "Н" не здавало податкову звітність і не
сплачувало податки та збори.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14
листопада 2002р. (суддя: В.О.Т-к) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 13.06.2002р. по справі №Д2
скасовано. Визнано недійсним договір між приватним підприємством
"Н" і приватною виробничо-комерційною фірмою "Л" №1/Т від
04.09.2000р. Стягнуто з приватної виробничо-комерційної фірми "Л"
в доход держави 500000грн., про що видано наказ. В задоволенні
заяви Лівобережної МДШ в частині стягнення з ПП "Н" на користь
ПВКФ "Л" 500000грн. відмовлено. Стягнуто з приватного підприємства
"Н" на користь державного бюджету 1785грн. держмита, на користь ДП
"Судовий інформаційний центр" 118грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видано
накази.
Рішення мотивоване присутністю в діях ПП "Н" мети, завідомо
суперечної інтересам держави і суспільства у з"язку із наявностю у
нього умислу на приховування від оподаткування прибутків та
доходів, підтвердженням зазначених обставин рішенням Ленінського
районного суду, визначенням їх як нововиявлених та невідповідністю
позовних з вимог в частині стягнення з ПП "Н" грошових коштів
положенням ст. 1 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при умові здійснення
оплати за металобрухт шляхом передачі векселя.
Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської
області від 14 листопада 2002р., ПВКФ "Л" подала апеляційну
скаргу, в якій просить це рішення скасувати та залишити без змін
рішення суду від 13.06.2002р., посилаючись на порушення судом норм
матеріального і процесуального права.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
13.03.2003 р.( головуючий суддя: П-а І.Ю., судді: К-а І.Л., К-н
А.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від
14.11.2002 р. скасовано; рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 13.06.2002 р. залишено без змін,
стягнуто з Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська на користь ПВКФ
"Л", м. Дніпропетровськ 892 грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита
за апеляційною скаргою.
Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.03.2003 р. Лівобережної МДПІ звернулась
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою , в
якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.03.2003 р., рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 14.11.2002 р. залишити в силі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Я-о О.В., розглянувши
наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування апеляційним
судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши
представників сторін дійшла висновку про відсутність правових
підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2002 року за наслідками
розгляду справи № Д2, порушеної на підставі позову Лівобережної
МДП1, господарським судом договору купівлі-продажу брухту і
відходів кольорових металів Дніпропетровської області прийнято
рішення, у тому числі, про визнання недійсним від 04.09.2000 р. №
1/Т між ПП "Н" (продавцем) та ПВКФ "Л" (покупцем) згідно ст. 48
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
;
Рішення мотивоване тим, що оскаржуваний договір не відповідає
вимогам ст. 4 Закону України "Про металобрухт" ( 619-14 ) (619-14)
та ч. 6
ст.4 Закону України "Про підприємництво" ( 1121-14 ) (1121-14)
внаслідок
укладення його ПП "Н" при відсутності ліцензії на здійснення
операцій з металобрухтом. В частині стягнення з ПП "Н" в доход
держбюджету 500 000 грн., отриманих без законних підстав в
задоволенні позову було відмовлено з посиланням на
непередбаченість зазначених наслідків наведеною вище нормою.
Згідно із супровідним листом від 09.10.2002 р. № 2 державною
податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька на адресу
Лівобережної МДПІ направлено копії акту №16 від 04.09.2002р. про
анулювання свідоцтва про реєстрацію ПП "Н"-1 як платника податку
на додану вартість та рішення Ленінського районного суду м.
Донецька від 26.02.2002р. Відповідно до цього рішення засновницькі
документи ПП "Н"1 визнані недійсними з моменту реєстрації та
скасовано назване вище свідоцтво.
Викладені обставини обумовлені Лівобережною МДПІ як нововиявлені
та слугували визначальними для звернення до господарського суду з
відповідною заявою.
Згідно із ст. 112 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд може переглянути прийняти ним судове
рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами,
що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі
заявникові.
Отже, на підставі ст. 112 Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення може
бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин
для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового
рішення зі справи, при цьому нововиявлені обставини за своєю
юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку
спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Колегія суддів вважає, що перелічені Лівобережною МДПІ обставини
не можуть вважатися нововиявленими, оскільки не спростовують
положення рішення господарського суду від 13.06.2002 р. щодо
невідповідності укладеного відповідачами договору вимогам чинного
законодавства і є такими, що додатково встановлені за підсумками
діяльності відповідачів по виконанню умов спірного договору.
Таким чином, ці обставини не можуть бути підставою для скасування
рішення суду за правилами розділу XIІІ ГПК України.
Слід також зазначити, що статті 48 та 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
передбачають окремі правові підстави визнання
недійсними угод.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.03.2003 р. відповідає фактичним
обставинам, матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а
тому підстави для її скасування відсутні.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України ,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової
інспекції м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 13.03.2003 р. по справі Д2
залишити без задоволення .
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
13.03.2003 р. по справі Д2 залишити без змін .
Головуючий суддя
Судді