ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.06.2003                              Справа N 2-20/12933-2002

   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Вовка І.В.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

Управління   Пенсійного   фонду  України  в  Джанкойському  районі

Автономної  Республіки   Крим   на   постанову   Севастопольського

апеляційного  господарського суду від 26 лютого 2003 року у справі

№ 2-20/12933-2002 за позовом Джанкойського міжрайонного  прокурора

в  інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в

Джанкойському районі  Автономної  Республіки  Крим  до  відкритого

акціонерного товариства "Агропромсервіс"

про   стягнення суми, -

                            ВСТАНОВИВ:

30 вересня  2002 року Джанкойський міжрайонний прокурор Управління

Пенсійного  фонду  України  в  Джанкойському   районі   Автономної

Республіки   Крим  звернувся  до  господарського  суду  Автономної

Республіки Крим з позовом до  відкритого  акціонерного  товариства

"Агропромсервіс"  про  стягнення  22247,78  грн.,  посилаючись  на

порушення відповідачем умов договорів № 24 від 5 травня 2001  року

і  №  57 від 22 червня 2001 року в частині погашення розстроченого

платежу щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування  в

сумі 18200,52 грн.  та 4047,26 грн. відсотків, нарахованих на суму

боргу, -- у встановленому розмірі і в строк.

Ухвалою господарського суду  Автономної  Республіки  Крим  від  24

жовтня 2002 року (суддя Луцяк М.І.), залишеною без змін постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від  26  лютого

2003 року (судді Плут В.М., Щепанська О.А., Заплава Л.М.), позовна

заява залишена без розгляду.

В касаційній  скарзі  Управління  Пенсійного   фонду   України   в

Джанкойському  районі Автономної Республіки Крим просить скасувати

постанову апеляційної інстанції,  посилаючись  на  порушення  норм

матеріального і процесуального права.

У відзиві   на   касаційну   скаргу  відповідач  просить  залишити

оскаржуване рішення апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу

без  задоволення,  посилаючись на відсутність правових підстав для

її задоволення.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та

заперечення  проти неї,  суд вважає,  що касаційна скарга підлягає

частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено    судами    попередніх    інстанцій,    відповідач

зареєстрований  в  якості  платника  збору на обов'язкове державне

пенсійне страхування (реєстраційний № 02010011).  Відповідно звіту

за   формою  4-ПФ  ( z0436-99  ) (z0436-99)
          за  третій  квартал  2001  року

заборгованість відповідача складає 18200,52 грн.  і  4047,26  грн.

штрафних санкцій за порушення умов укладених сторонами договорів №

24 та № 57.

Суд першої інстанції правильно зазначив,  що Законом України  "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і

державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         від 21 грудня 2000  року

№  2181  передбачений  безспірний  позасудовий  порядок  стягнення

заборгованості  по  збору   на   обов'язкове   державне   пенсійне

страхування в Пенсійний фонд України.

Проте, залишаючи   позовну   заяву   без   розгляду   з   підстав,

передбачених п.  4 ст.  81 Господарського  процесуального  кодексу

України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  суд не перевірив і не зазначив,  який орган

стягнення має право звернення  до  установи  банку  за  одержанням

заборгованості і чи є позивач таким органом.

До того  ж,  залишивши  позовну  заяву  без  розгляду  з  вказаних

підстав,  суд порушив конституційне право позивача на звернення до

суду за вирішенням спору.

За таких  обставин ухвалу місцевого суду не можна визнати законною

та обґрунтованою.

Залишаючи ухвалу  місцевого  суду  без   змін,   суд   апеляційної

інстанції  не  звернув  уваги  на порушення попереднім судом вимог

законодавства,  тому постанову апеляційного суду  також  не  можна

визнати законною.

Зважаючи на викладені обставини, ухвала місцевого суду і постанова

апеляційної інстанції підлягають скасуванню,  а справа передачі на

новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому   розгляді   справи  суду  першої  інстанції  необхідно

врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини

справи, права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого

та вимог закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-10,  111-11,  111-12

Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий

господарський суд України -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   Управління   Пенсійного   фонду    України    в

Джанкойському   районі  Автономної  Республіки  Крим  задовольнити

частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського  суду  від

26  лютого  2003  року  і  ухвалу  господарського  суду Автономної

Республіки Крим від 24 жовтня 2002 року у справі № 2-20/12933-2002

скасувати,  а  справу  передати  на  новий  розгляд до суду першої

інстанції.

Головуючий Перепічай В.С.

Судді      Вовк І.В.

           Гончарук П.А.