Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" червня 2003р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали
Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.
Сімферополя
на постанову Севастопольського апеляційного від ХХ.02.2003
господарського суду
у справі № 000
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному
районі м. Сімферополя
до підприємства "Джерело"
про стягнення 439,00 грн.
Представники сторін в судове засідання не завилися, про час і
місце засідання сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки
Крим з позовом про стягнення 439,00 грн. заборгованості по сплаті
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
ХХ.12.2002 у позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що
установи Пенсійного фонду України є контролюючими органами і не
наділені правом здійснювати заходи щодо погашення податкового
боргу, що відноситься до компетенції податкових органів.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від ХХ.12.2002 залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Управління
Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить прийняти нове рішення про задоволення
заявленого позову.
У своїй касаційній скарзі позивач посилається на порушення його
конституційного права на судовий розгляд спору і неправильне
застосування судом норм права, зокрема, скаржник вважає, що
постанова суду апеляційної інстанції є необгрунтованою та такою,
що порушує норми чинного законодавства України, зокрема, статті 2
Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування (набрали чинності 19.02.1998 р.) (далі -
Основи) ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
, відповідно до якої, завданням законодавства
про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є
встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які
мають право на пенсію.
Пенсійне страхування, згідно з ст. 4 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
, є одним
з видів загальнообов'язкового соціального страхування, а ПФУ
відповідно до ст. 6 Основ, є страховиком пенсійного страхування.
Згідно з ст.14 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
страховик (страховий фонд) - ПФУ
- є органом, який здійснює керівництво та управління пенсійним
страхуванням, провадить збір та акумуляцію страхових внесків,
контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат
по пенсійному страхуванню.
В силу ст.12 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
спори, що виникають із
правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним
страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не
встановлено досудовий порядок їх розгляду.
З огляду на це скаржник вважає, що він є належним позивачем у
спорі про стягнення заборгованості по збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, який підлягає розгляду в
господарському суді.
У своїй касаційній скарзі скаржник наводить і інші доводи, за
якими, на його думку, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Перевіряючи юридичну оцінку, встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
В силу частини 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до господарського суду мають право також
звертатися державні органи у випадках, передбачених законодавчими
актами України.
Отже, посилання скаржника на ст.12 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
є
безпідставним, оскільки вона закладає принципову можливість
вирішення спору у судовому порядку, проте не визначає хто є
суб'єктами звернення до суду у даному випадку.
Відповідно до преамбули Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
до компетенції самих
Основ віднесено визначення принципів та загальних правових,
фінансових та організаційних засад загальнообов'язкового
державного соціального страхування громадян України.
Згідно з ст. 2 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
відповідне законодавство України
складається з цих Основ, законів та актів, що регулюють відносини
у зазначеній сфері.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, безпосередньо визначається Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон), який
набрав чинності з 1 квітня 2001р., за виключенням деяких його
норм.
Відповідно до п. 1.16 статті 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органом
стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи із
забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції,
встановленої законами.
Згідно з п.2.3.1 ст.2.3 Закону( 2181-14 ) (2181-14)
органами, уповноваженими
здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органи
стягнення), є виключно податкові органи, а також державні
виконавці у межах їх компетенції.
Що ж до повноважень Пенсійного фонду України, то відповідно до
приписів названого Закону він є контролюючим органом, до
компетенції якого, згідно з п. 2.2.1 ст. 2.2. Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відноситься лише здійснення перевірки своєчасності, достовірності,
повноти нарахування та сплати стосовно внесків до Пенсійного фонду
України.
Крім того, згідно з п. п. З п. 5 Положення про Пенсійний фонд
України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 р.
№ 121/2001 ( 121/2001 ) (121/2001)
, Пенсійний фонд України наділений
повноваженнями стягувати не внесені своєчасно суми збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування разом з нарахованою
пенею, а також застосовувати фінансові санкції відповідно до
законодавства лише у безспірному порядку.
Таким чином, оскільки Управління Пенсійного фонду України не є
"органом стягнення" в розумінні Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, то відповідно воно не
наділене повноваженнями щодо стягнення у примусовому порядку
податкового боргу.
За таких обставин, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від ХХ.02.2003 прийнята у відповідності з
нормами матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в
Залізничному районі м. Сімферополя залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 у справі № 000 господарського суду Автономної
Республіки Крим залишити без змін.