ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2003 Справа N 13/232
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Бориславський елеватор" на
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19
березня 2003 року у справі № 13/232 за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Сінтекс" ЛТД до
відкритого акціонерного товариства "Бориславський елеватор"
про вилучення майна вартістю 35327,60 грн., -
ВСТАНОВИВ:
20 вересня 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Торгівельна компанія "Сінтекс" ЛТД звернулось до господарського
суду Херсонської області з позовом до відкритого акціонерного
товариства "Бориславський елеватор" про вилучення 80,290 т зерна
ячменю фуражного вартістю 35327,60 грн., посилаючись на
невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на
приймання, доведення до базисних кондицій, зберігання,
відвантаження та переоформлення зернових культур № 99/63зб від 17
липня 2000 року в частині відвантаження на вимогу позивача
переданого на зберігання зерна.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 18 грудня
2002 року (суддя Закурін М.К.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 19 березня 2003
року (судді Федоров І.О., Юхименко О.В., Кагітіна Л.П.), позов
задоволено, вилучено у відповідача на користь позивача 80,290 грн.
зерна ячменю фуражного, стягнуто судові витрати.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Бориславський
елеватор" просить скасувати постановлені судові рішення і передати
справу на новий розгляд до господарського суду Херсонської
області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу та доповненні до нього товариство з
обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Сінтекс" ЛТД
просить залишити оскаржувані рішення місцевого суду та постанову
апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без
задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її
задоволення.
Заслухавши доводи представників сторін, вивчивши матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти неї, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх
інстанцій, на виконання умов договору № 99/63зб від 17 липня 2000
року відповідач прийняв від позивача зерно ячменю фуражного в
кількості 80,290 т.
Згідно з п.п. 2.1.1-2.1.6 вказаного договору відповідач
зобов'язувався, зокрема, забезпечити кількісно-якісне зберігання
зданого зерна на протязі дії договору та проводити відвантаження
зерна за письмовим розпорядженням позивача.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом за вх. № 28-08
від 28 серпня 2002 року позивач звернувся до відповідача з вимогою
про відвантаження переданої на схов кількості зерна ячменю, проте,
останній дану вимогу не виконав та будь-яких належних пояснень не
надав.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення місцевого суду без змін,
попередні судові інстанції виходили з умов ст.ст. 413-424
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, положення яких стосуються
договірних зобов'язань схову, оскільки спір між сторонами виник
саме з приводу цих зобов'язань, і встановлюють, зокрема, що
охоронець зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених договором
або необхідних для збереження майна, а також керувалися ст.ст. 4,
151, 161, 162 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, у
відповідності до яких зобов'язання повинні виконуватися належним
чином і в установлений договором строк, а одностороння відмова від
виконання умов договору не допускається.
З огляду на викладене, висновок місцевого і апеляційного судів про
обґрунтованість вимог позивача є законним та відповідає нормам
матеріального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують вказаного висновку, а
посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що висновок
комплексної експертизи № 1121 від 22 листопада 2002 року є
неналежним доказом, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки,
відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція на підставі вже
встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові
рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на викладені обставини, рішення місцевого суду і
постанова апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, тому підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Бориславський
елеватор" залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Херсонської області від 18 грудня 2002 року і постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 19 березня 2003
року у справі № 13/232 без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.