Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2003р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого судді
Суддів:
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ЗАТ АТ"ХХХ"
на постанову від ХХ.03.2002
Д-ського апеляційного господарського суду у справі № 11/299 за
позовом АТ "ХХХ"
до Державного підприємства державної холдингової компанії "УУУ"
"М-ський елеватор"
про зобов'язання відповідача переоформити на позивача пшеницю
4-класу в кількості 1244 тонн
В судове засідання прибули представники сторін :
від позивача присутні
від відповідача присутні
Заслухавши суддю-доповідача , пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ХХ.12.2001 позивач та ТОВ
НВФ "ААА" уклали договір купівлі-продажу № 51, відповідно до якого
ТОВ НВФ "ААА" продав, а позивач купив пшеницю 4 класу в кількості
1244 тн на суму 541140 грн., яку оплатив платіжним дорученням №
005 від ХХ.12.2001 року.
Зазначена пшениця передана була ТОВ НВФ "ХХХ" відповідачу на
зберігання, про що свідчать прибуткові квитанції № 006, № 004, №
007 від ХХ.12.2001 та на підставі укладеного між цими ж сторонами
договору № 1 від ХХ.12.2001 пропадання послуг по прийманню,
зберіганню та обробці сільськогосподарської продукції.
Між позивачем та відповідачем також складений договір від
ХХ.10.2001 за № 5 про надання послуг по прийманню, зберіганню та
обробці сільськогосподарської продукції.
Так як позивач став власником пшениці за договором
купівлі-продажу, яка була продавцем передана на зберігання
відповідачу, то ТОВ НВФ "ААА" та позивач уклали ХХ.02.2002 договір
б/н, згідно з яким ТОВ НВФ "ААА" уступив ЗАТ АТ "УУУ" право вимоги
за договором № 1 від ХХ.12.2001.
ХХ.12.2001 ТОВ НВФ "ААА" направило на адресу відповідача лист № 3,
в якому просить переоформити пшеницю 4-го класу в кількості 1244
тн на ЗАТ АТ "ХХХ" та додав до листа довіреність № 00000.
Вимога позивача переоформити на нього та видати йому пшеницю,
залишена відповідачем без задоволення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
ХХ.01.2003 позовні вимоги задоволені.
Рішення суду мотивоване тим, що у прибуткових квитанціях ф-13, за
якими відповідачу передана пшениця 4-го класу у кількості 1244 тн
на зберігання отримувачем пшениці значиться ТОВ НВФ "ААА".
Зазначений факт відповідач не заперечує. Право на отримання цієї
пшениці ТОВ НВФ "ААА" передав позивачу.
Рішенням суду визнані безпідставними посилання відповідача на те,
що спірна кількість пшениці 4-га класу належить на праві власності
фермерським господарствам, оскільки такі твердження документально
не підтверджені.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
ХХ.03.2003 рішення у справі скасоване, у позові відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що позивач просить зобов'язати
відповідача виконати зобов'язання, як,і випливають з договору № 1
від ХХ.12.2001 та договору вимоги боргу від ХХ.02.2002, а саме:
переоформити пшеницю 4-го класу в кількості 1244 тн, що належить
ТОВ НВФ "ААА" на облікову картку ЗАТ АТ "ХХХ" та видати йому
продукцію.
Виходячи із того, що при винесенні рішення судом не було
враховано, що у відповідності зі ст. 199 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, якого не повідомили про уступку вимоги, що відбулася,
здійснює виконання зобов'язання первісному кредитору. А також у
процесі розгляду апеляційної скарги встановлено, що договір № 1
від ХХ.12.2001 визнаний ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області неукладеним. Відтак, уступка вимоги ТОВ
НВФ "ААА" позивачу у справі за договором, що визнаний неукладеним,
не відбулася.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою посилається на
неправильне застосування судом при прийнятті постанови норм
матеріального права. Зокрема, ст. 199 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає, що боржник, якого не повідомили про
уступку вимоги, що відбулася, здійснює виконання зобов'язання
первісному кредитору. Однак, з моменту повідомлення боржника про
уступку вимоги, зобов'язання виконуються на користь нового
кредитора, а не звільняється боржник від виконання зобов'язання.
При вирішенні спору про переоформлення зерна на іншу особу, суд
апеляційної інстанції повинен був керуватися Інструкцією № 55 від
15.02.78' "Про порядок ведення обліку й оформлення операцій із
зерном і продуктами його переробки на підприємствах хлібопродукції
у системі Міністерства заготівель СРСР", ( v0055400-78 ) (v0055400-78)
пунктом
45 якої визначено, що приймання зерна хлібоприймальними
підприємствами оформляються прибутковою квитанцією ф-13, яка
виписується у трьох екземплярах, перший і другий якого видаються
на руки здавачу зерна. Видача зерна зберігачем здійснюється при
пред'явленні оригіналу прибуткової квитанції ф-13 (першого
екземпляру). Таким чином, форма № 13 є документом, що підтверджує
право особи, на яку вона виписана, володіти і розпоряджатися
зернопродукцією. Прибуткова накладна ф-13 оформлена відповідачем
на ТОВ НВФ "ААА", отже, ТОВ НВФ "ААА" є особою, яка передала
відповідачу пшеницю на зберігання і їй належить право
розпоряджатися пшеницею.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 413 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, за
договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати
майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в
цілості.
При укладенні договорів схову зерна та продуктів його переробки
суб'єкти таких правовідносин керуються також Інструкцією № 55 від
15.02.78 "Про порядок ведення обліку й оформлення операцій із
зерном і продуктами його переробки на підприємствах хлібопродуктів
у системі Міністерства заготівель СРСР" ( v0055400-78 ) (v0055400-78)
.
Позивач звернувся з вимогою про переоформлення на нього пшениці
4-го класу у кількості 1244 тн., яка оприбуткована відповідачем
квитанціями ф-13 № 006, № 004, № 007 від ХХ.12.2001, виданими на
ім'я ТОВ НВФ "ААА". Підставою своїх вимог позивач вважає укладений
між ним та ТОВ НВФ "ААА" договір купівлі-продажу від ХХ.12.2001 та
договір, укладений між цими ж сторонами, уступки права вимоги від
ХХ.02.2001.
Відповідно до п.45 Інструкції ( v0055400-78 ) (v0055400-78)
, на яку посилається
позивач при зверненні з касаційною скаргою, приймання зерна
оформляється прибутковою квитанцією ф-13, в якій, зокрема,
зазначається особа, що здає зерно, а також коли і де слід видати
зерно. Згідно з прибутковою квитанцією № 001, особа, яка здає
зерно, зазначено: фермерське господарство "ВВВ"; кому підлягає
видати: ТОВ НВФ "ААА"; отримувач АТ "ХХХ". Згідно з прибутковою
квитанцією № 006, особа яка здає зерно зазначено: фермерське
господарство "ССС"; згідно з прибутковою квитанцією № 007 особа,
яка здає зерно зазначено КФГ "ДДД".
Отже, відповідно до ст. 413 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
та п.45 Інструкції ( v0055400-78 ) (v0055400-78)
у правовідносини із зберігання
зерна вступає охоронець та особа, яка передала майно на
зберігання.
За прибутковими квитанціями ТОВ НВФ "ААА" є особою, якій належить
право одержати зерно. Незалежно від того, що прибутковими
квитанціями додатково визначений одержувач зерна ЗАТ АТ "ХХХ",
таке право третьої особи суперечить зазначеним вище правовим
нормам. Не може одержувач зерна передати свого права на одержання
майна іншій особі.
Посилання позивача на те, що ТОВ НВФ "ААА" є власником зерна, а
тому вправі ним розпоряджатися, не змінює правової природи
договору схову, за яким ТОВ НВФ "ААА" надало лише право одержати
майно, передане відповідачу фермерськими господарствами.
Відсутні підстави також вважати, що спірне зерно пшениці є
предметом договору схову № 7 від ХХ.12.2001, укладеного між
відповідачем та ТОВ НВФ "ААА", а отже, і уступити право вимоги
зерна пшениці за договором № 1 ТОВ НВФ "ААА" не міг.
Крім того, у матеріалах справи (а.с. 45-47 т. 1) знаходяться заяви
директора ТОВ НВФ "ААА", адресованих відповідачу, якими заявник
просить у випадку несплати ним пшениці 4-го класу за прибутковими
квитанціями, майно переоформити на осіб, що його здавали.
Так як договір схову є двостороннім договором (охоронець та особа,
яка передає майно на зберігання), то за відсутності підстав, які б
зобов'язували ТОВ НВФ "ААА" одержати зерно зі схову, останній
вправі обмежити одержання майна певною умовою, а при її ненастанні
- охоронець повинен повернути майно особі, що передала його на
зберігання.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ АТ "ХХХ" залишити без задоволення. Постанову
від ХХ.03.2003 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 000 залишити без зміни.