ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2003 Справа N 20-7/1032
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Cевастопольського судноремонтного заводу
Чорноморського флоту
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 11.03.03 p.
у справі господарського суду м. Севастополя
за позовом Севастопольського судноремонтного заводу
Чорноморського флоту
до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя
про визнання рішення недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. від 23.03.02 p.
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 7027/10-0 від 26.05.03 p.
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 28.05.03. В судовому
засіданні була оголошена перерва до 11.06.03 у відповідності з ч.
3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 03.01.03 господарського суду м. Севастополя
задоволені позовні вимоги щодо визнання податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя №
582/23-123/0001402310 від 11.07.02 недійсним, з тих підстав, що
військові кораблі іноземних держав не підлягають митному контролю,
тобто на них не розповсюджується митна справа України. Кораблі ЧФ
Російської Федерації не є митною територією України.
Постановою від 11.03.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 03.01.03 господарського суду м.
Севастополя скасовано. В позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази
того, що позивачем при наданні послуг з ремонту військових
кораблів ЧФ РФ здійснювалося їх митне оформлення, тому відсутні
підстави для застосування нульової ставки з ПДВ, відповідно до п.
6.2.2. Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, при оподатковуванні даної операції.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду Севастопольський судноремонтний завод
Чорноморського флоту звернувся у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що
на думку суду послуга з ремонту військових кораблів може вважатися
такою, що призначена для споживання та використання за межами
митної території України тільки при наявності належним чином
оформленої вантажної митної декларації. Однак, цей висновок є
помилковим, оскільки жодним нормативним актом, який регламентує
митну діяльність в Україні не передбачено оформлення вантажної
митної декларації у разі продажу за межі митної території України
послуг.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя 11.07.02 прийняла
податкове повідомлення - рішення № 582/23-123/0001402310, згідно
якого визначив позивачу суму податкового зобов'язання -
2107188, 25 грн.
Повідомлення - рішення прийнято на підставі акту перевірки від
01.07.02, яким встановлено, що позивачем при оподатковуванні ПДВ
операцій з продажу послуг по ремонту військових кораблів
Чорноморського флоту Російської Федерації безпідставно застосована
нульова ставка ПДВ, передбачена пп. 6.2.2 п. 6.2. ст. 6 Закону
України "Про податок на додаткову вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. ДПІ у
Нахімовському районі м. Севастополя вважає, що дані операції
підлягають оподатковуванню в загальному порядку, оскільки послуги
по ремонту військових кораблів надаються для споживання не за
межами митної території України, як це передбачає вищевказана
норма Закону.
Колегія суддів вважає, що господарські суди правомірно дійшли
висновку, що послуги позивача по ремонту військових кораблів
Чорноморського флоту Російської Федерації призначені для
використання та споживання за межами митної території України.
Статтею 3 Митного кодексу України передбачена митна територія
України ( 92-15 ) (92-15)
. Територія України, в тому числі території
штучних островів, установах та споруд, що створюються в
економічній (морській) зоні України, над якими Україна має
виключну юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну
територію
Відповідно до норм міжнародного права, зокрема, ст. ст. 29, 30,
31, 32 Конвенції ООН по морському праву від 10.12.82 ( 995_057 ) (995_057)
(ратифіковано Україною 03.06.99 ( 728-14 ) (728-14)
) військові кораблі
іноземних держав мають імунітет і на них не поширюється будь-яка
юрисдикція прибережної держави, у тому числі юрисдикція щодо
митної справи. Аналогічні положення закріплені в ст. 35 Митного
кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
та п. 3.3.3 наказу Державної митної
служби України від 23.01.01 N 26 ( z0119-01 ) (z0119-01)
, якими передбачено,
що військові кораблі іноземних держав звільнені від митного
огляду.
Таким чином, військові кораблі іноземної держави не становлять
митну територію України, оскільки на них не розповсюджується
юрисдикція України, щодо митної справи.
Пунктом 1 ст. 2 Угоди між Україною та Російською Федерацією про
статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської
Федерації на території України від 28.05.97 ( 643_076 ) (643_076)
(ратифіковано Україною 24.03.99 ( 547-14 ) (547-14)
), визначено, що під
місцем дислокації розуміється " позначена територія, акваторія, на
яких розміщуються військові формування". Відповідно до ст. 6
вищезазначеної Угоди ( 643_076 ) (643_076)
військові формування здійснюють
свою діяльність в місцях дислокації відповідно до законодавства
Російської Федерації.
Враховуючи особливий статус військового корабля іноземної держави
та умови перебування Чорноморського флоту Російської федерації на
території України, військові кораблі ЧФ РФ, дислокуючись на
території України, зберігають національність і статус території
держави під прапором якої вони знаходяться (ст. 91, 92 Конвенції
ООН по морському праву ( 995_057 ) (995_057)
) та не складають митну
територію України.
Таким чином, послуги з ремонту військових кораблів ЧФ РФ, які
надані позивачем призначені для споживання виключно в межах
відповідного корабля, який, як вже вказувалось вище, не може
складати митну територію України, тому вищевказані послуги
призначені для споживання за межами митної території України.
Диспозитивною нормою п.п. 6.2.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
чітко передбачений механізм
оподаткування за нульовою ставкою операції з продажу робіт
(послуг), призначених для використання та споживання за межами
митної території України, тобто законодавець не ставить право
платника податку на отримання згаданих податкових пільг у
залежність від таких обставин, як суб'єктний склад угод щодо
продажу послуг, видів угод, порядок розрахунків, умови постачання
тощо.
Визначальною законодавчо встановленою умовою застосування цих
податкових пільг є лише місце використання та споживання послуг -
за межами митної території України.
Колегією суддів не приймається до уваги твердження відповідача про
необхідність оформлення у даному випадку податкового сертифіката,
оскільки відповідно до п. 3.3. Угоди про принципи справляння
непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт,
послуг) між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав
від 25.11.98 ( 997_178 ) (997_178)
(ратифіковано Україною 20.04.2000
( 1690-14 ) (1690-14)
), податковий сертифікат оформлюється виключно у разі
відсутності митного кордону між Україною та країною - імпортером,
експортером відповідно.
Податковий сертифікат оформлюється тільки у разі експорту послуг,
вичерпний перелік яких наводиться у п. 2.5. вказаної Угоди
( 997_178 ) (997_178)
, даний перелік не містить такого виду послуги як
ремонт кораблів.
Стосовно доводів відповідача, щодо фактичної передачі товарів при
наданні послуг з ремонту військових кораблів, то вони також не
заслуговують на увагу, так як вони не підтверджені матеріалами
справи. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини на
які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Севастопольським
апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному
законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП "Севастопольський судноремонтний завод
Чорноморського флоту" задовольнити.
Постанову від 11.03.03 p. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 20-7/1032 скасувати.
Рішення господарського суду м. Севастополя від 03.01.03 p. з даної
справи залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко