Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "ХХХ"
на рішення від ХХ.02.2003 р. господарського суду
м. Н-ська
та постанову від ХХ.04.2003 р. Н-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х2
за позовом ТОВ "YYY"
до ТОВ "ZZZ";
ВАТ по газопостачанню та газифікації "XXX"
про стягнення 18 579 665,57 грн.
за участю представників:
від позивача - присутні,
від відповідача - 2 - присутні:
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2002 р. ТОВ "YYY" звернулось в господарський суд м.
Н-ська з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "XXX" та
ТОВ "ZZZ" з вимогами стягнути з Відповідача-2 заборгованість за
переказними векселями №№ ХХХ1- ХХХ2, ХХХ3-ХХХ4, ХХХ5-ХХХ6,
ХХХ7 - ХХХ8, ХХХ9 - ХХХ0, Х10 (всього 598 векселів) у сумі
16 256 929,00 грн., а з Відповідача-1 відсотки за векселями у сумі
2 322 736, 57 грн.
В процесі розгляду справи, позивач уточнив позовні вимоги та
просив суд додатково стягнути 242 618, 40 грн. пені з
Відповідача-2, крім того, в разі незадоволення позовних вимог до
Відповідача-1, суму відсотків та пені стягнути з Відповідача-2.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.02.2003 р. (суддя
А.А.А.), залишеним без змін постановою Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.04.2003 р. (судді: Б.Б.Б., В.В.В.,
Г.Г.Г.), в позові по відношенню до ТОВ "ZZZ" відмовлено, стягнуто
з ВАТ по газопостачанню та газифікації "XXX" на користь ТОВ "YYY"
16 256 929,00 грн. основного боргу, 1 990 916,9 грн. відсотків,
1 818 грн. судових витрат. В задоволені решти частини позовних
вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, ВАТ по газопостачанню та
газифікації "XXX" звернулось до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове
рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і
неправильним застосуванням судами норм матеріального та
процесуального права.
ТОВ "YYY" надало суду відзив на касаційну скаргу ВАТ по
газопостачанню та газифікації "XXX" в якому просить залишити її
без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову без змін.
Заслухавши пояснення представника Відповідача-2, який підтримав
касаційну скаргу, пояснення представника позивача, який
заперечував проти задоволення касаційної скарги, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Судами встановлено, що ХХ.12.1998 р. УП СП "QQQ" були емітовані на
користь ТОВ "RRR" переказні векселі №№ ХХХ1-ХХХ2, ХХХ3-ХХ4,
ХХХ5-ХХХ6, ХХХ7-ХХХ8, ХХХ9-ХХХ0, ХХХ10 на загальну суму 2990000,00
доларів США зі строком погашення "за пред'явленням", в яких
"платником" було зазначено ВАТ по газопостачанню та газифікації
"XXX" (Відповідач-2).
Оскільки векселі були емітовані до ХХ.01.2000 р., тобто до набуття
чинності Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований
закон про переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
від
07.06.1930 р., права та обов'язки зобов'язаних за векселями осіб
регламентуються Положенням про переказний і простий вексель
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від
07.08.1937 р. № 104/1341.
Згідно зі ст. 21 Положення переказний вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
може
до настання строку платежу бути пред'явлений векселедержателем або
навіть просто особою, в якої вексель знаходиться, для акцепту
платнику за місцем його проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, в момент видачі (ХХ.12.1998 р.)
УП СП "QQQ" переказних векселів на користь ТОВ "RRR", вони були
пред'явлені до акцепту Відповідачу-2.
Але під час пред'явлення векселів до акцепту Відповідачем-2 було
змінено строки оплати за векселями, а саме "за пред'явленням, але
не раніше ХХ.12.1999 р."
У ст. 69 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
встановлено, що у разі зміни
тексту переказного векселя, особи, які поставили свої підписи
після цієї зміни, відповідають згідно із змістом зміненого тексту;
особи, які поставили свої підписи до цього, відповідають згідно із
змістом первісного тексту.
Таким чином, будь-які зміни, що вносяться до векселів повинні бути
датовані. Але під час пролонгації строку оплати за векселями не
було зазначено дати пролонгації, що свідчить про те, що
пролонгація строків відбулася саме в момент пред'явлення векселів
до акцепту, тобто ХХ.12.1998 р.
Статтею 26 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
передбачено, що акцепт має
бути простим і нічим не обумовленим; однак платник може обмежити
його частиною суми.
Відповідачем-2 було здійснено певне застереження, яке не
передбачено Положенням.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову суди виходили з того,
що ВАТ по газопостачанню та газифікації "XXX" є акцептантом за
переказними векселями, а отже є зобов'язаною особою.
Вказаний висновок слід визнати необґрунтованим, виходячи із
наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ХХ.11.2000 р. на прохання ТОВ
"GGG", на той момент векселедержателя векселів, приватним
нотаріусом Ч-ського нотаріального округу Ч-ської області Д.Д.Д.
було вчинено протест переказних векселів в неплатежі
Відповідачем-2, про що були складені акти протесту.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що рішенням Р-кого
районного суду м. Ч-ська від ХХ.02.2001 р. у справі № Х1,
залишеним без змін ухвалою Ч-ського обласного суду від ХХ.04.2001
р., було скасовано нотаріальну дію, вчинену приватним нотаріусом
Д.Д.Д. по опротестуванню переказних векселів в неплатежі.
Підставою для прийняття судами рішення та ухвали про скасування
нотаріальних дій по опротестуванню переказних векселів, стало
встановлення факту неакцепту векселів ВАТ по газопостачанню та
газифікації "XXX".
Ухвалою Верховного Суду України від ХХ.08.2002 р., колегія суддів
судової палати в цивільних справах відмовила в задоволені
касаційних скарг ТОВ "GGG" та приватного нотаріуса Д.Д.Д.,
визнавши рішення Р-кого районного суду м. Ч-ська від ХХ.02.2001 р.
та ухвалу Ч-ського обласного суду від ХХ.04.2001 р. законними та
обґрунтованими.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
В порушення вказаних вимог, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій не врахували встановлені судами в рішеннях
факти того, що Відповідач-2 не є акцептантом за переказними
векселями, а отже і не є зобов'язаною особою за даними векселями.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувані рішення та
постанову, господарські суди дали невірну юридичну оцінку
обставинам справи та неправильно застосували норми матеріального
та процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставою для
скасування рішення місцевого господарського суду та постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи, що обставини справи в рішенні та постанові судами
встановлені, але їм дана неналежна юридична оцінка, Вищий
господарський суд України вбачає за можливе прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "XXX"
задовольнити.
Рішення господарського суду м. Н-ська від ХХ.02.2003 р. та
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.04.2003
р. у справі № Х2 скасувати.
В задоволенні позову відмовити.