Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.06.2003 року

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,

суддів,

за участю представників:

позивача                        М-а С.О.

відповідача                     П-а І.М., Б-а Н.В., С-о Т.М.

розглянувши у судовому

засіданні касаційну скаргу      виконавчого комітету

                                Сімферопольської міської ради

на постанову                    С-кого апеляційного

                                господарського суду від 24 жовтня

                                - 7 листопада 2002 року

у справі                        №2

за позовом                      Державного акціонерного товариства

                                "Ч" (далі -Товариство)

до                              виконавчого комітету

                                Сімферопольської міської ради

                                (далі - Виконком)

про                             стягнення 5 291 499,36грн.

                          встановив:

В квітні 2002 року Товариство звернулось з позовом в господарський

суд Автономної Республіки Крим до Виконкому про стягнення вартості

поставленого  відповідачу  з  1  квітня  до 31 грудня 1995 року за

договором від 11 травня 1995 року за № 210 (далі - Договір  № 210)

природного  газу для комунально-побутових споживачів та населення,

що складає 5 291 499,36грн.

Виконком подав зустрічний позов щодо повернення переданих позивачу

приміщень  за  борги,  що  виникли  у  зв'язку  з  поставкою газу,

оскільки реальна вартість  цих  приміщень  значно  перевищує  суму

основного боргу Виконкому перед Товариством.

Рішенням від  5  вересня  2002 року господарського суду Автономної

Республіки Крим (суддя Г-ий В.І.) в позові  про  стягнення  5  291

499,35грн.  відмовлено з посиланням на те,  що позивачем пропущено

строк  позовної  давності,  нормативними  актами  не   передбачено

стягнення курсової різниці і Виконком не є тією організацією,  яка

несе відповідальність за проведення оплати продавцю.

Зустрічний позов у зв'язку  з  неявкою  представників  відповідача

залишено без розгляду.

Севастопольський апеляційний  господарський  суд  (судді М-а З.Д.,

Г-о Н.П., С-а В.В.) постановою від 24 жовтня - 7 листопада    2002

рішення  місцевого  господарського суду змінив в частині відмови в

позові Товариству, стягнув з Виконкому заборгованість в сумі 5 291

499,36грн. та витрати по держмиту.

В касаційній  скарзі  Виконком  просить   постанову   апеляційного

господарського  суду  скасувати як таку,  що винесена з порушенням

норм матеріального права.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,  обговоривши   доводи

касаційної скарги,  перевіривши наявні матеріали справи на предмет

їх юридичної оцінки судом колегія суддів встановила,  що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п.4.2 Договору №210 розрахунки за спожитий газ,

здійснюються в карбованцях за еквівалентним курсом долара  США  на

день  зарахування коштів на рахунок "П-я".  Ця умова не суперечить

чинному законодавству і є обов'язковою для сторін у договорі.

Відповідно до вимог ст.  ст.  161,  162  ЦК  України  ( 435-15  ) (435-15)
        

зобов'язання  повинні виконуватись належним чином і в установлений

строк відповідно до вказівок Закону,  акту планування, договору, а

при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,  що звичайно

ставляться.  Одностороння відмова  від  виконання  зобов'язання  і

одностороння зміна умов договору не допускаються.

Крім того,   відповідно   до   п.4   порядку  формування  ресурсів

природного газу,  їх розподілу і розрахунків за  природний  газ  в

Україні  в  1995  році,  затвердженого  Указом  Президента України

№109/95 ( 109/95 ) (109/95)
         від 7 лютого 1996 року розрахунки за  природний

газ  здійснювались  в  1995  році  за валютним курсом українського

карбованця до долара США на день  зарахування  коштів  на  рахунок

постачальника газу.

Виходячи з   викладеного,   апеляційний  господарський  суд  вірно

застосував норми матеріального права та стягнув борг, дослідив всі

обставини справи і дав вірну оцінку доказам, що надані сторонами.

Крім того,  апеляційний  господарським суд обгрунтовано спростував

висновки місцевого  господарського  суду  щодо  закінчення  строку

позовної  давності  та  відповідно  до  вимог ст.  71 ЦК України 

( 435-15 ) (435-15)
         вірно визначив   початок   перебігу   строку   позовної 

давності та дійшов висновку про те, що строк позовної давності  по

зобов'язанням відповідача перед позивачем на момент подачі  позову

не сплинув.

Рішення місцевого   господарського   суду   в   частині  залишення

зустрічного   позову   без   розгляду   не    суперечить    нормам

процесуального права та сторонами не оскаржувалось.

Колегія суддів   вважає,   що   за   таких  обставин  підстав  для

задоволення касаційної скарги немає.

Враховуючи викладене та  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,

111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                           постановив:

Касаційну скаргу  виконавчого  комітету  Сімферопольської  міської

ради  залишити  без  задоволення,  а  постанову  Севастопольського

апеляційного господарського суду від 24 жовтня - 7 листопада  2002

року у справі № 2 залишити без зміни.

Головуючий, суддя

Судді