ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.06.2003 Справа N 32/1736
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого,
Суддів,
розглянувши матеріали приватного підприємства "Б",
касаційної скарги м. Дніпропетровськ
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 11.02.2003 р.
у справі № 32
за заявою приватного підприємства "Б",
м. Дніпропетровськ
до боржника відкритого акціонерного товариства "ДЗ",
м. Донецьк
про банкрутство
в судовому засіданні взяли участь представники:
скаржника: присутній,
боржника: присутній,
ВСТАНОВИВ:
ПП "Б" звернулось до господарського суду Донецької області з
заявою про визнання кредитором ВАТ "ДЗ" на суму 3600000 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.12.2002 р.
відмовлено ПП "Б" у визнанні кредитором ВАТ "ДЗ".
Ухвала мотивована тим, що додані до заяви документи не
підтверджують право власності заявника на вексель: на векселі
відсутній індосамент на користь ПП "Б", не доданий договір
купівлі-продажу векселя векселедержателем ТОВ "Р", м. Донецьк та
акт приймання-передачі векселя за договором.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПП "Б" звернулось до
Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,
в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької
області від 24.12.2002 р., визнати ПП "Б" кредитором ВАТ "ДЗ" та
включити до реєстру кредиторів вимоги у розмірі 3600000,00 грн.
посилаючись на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі
з'ясовані обставини справи.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
11.02.2003 р. апеляційна скарга ПП "Б" залишена без задоволення,
ухвала господарського суду Донецької області від 24.12.2002 р. -
без змін з тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ПП "Б" просить скасувати ухвалу господарського суду
Донецької області від 24.12.2002 р. та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 11.02.2003 р. у справі № 32,
як такі, які винесені з порушенням норм матеріального та
процесуального права. Прийняте нове рішення, якім зобов'язати
розпорядника майна Т-а Ю.В. у справі про банкрутство № 32 внести
грошові вимоги у сумі 36000000,00 грн. ПП "Б" в реєстр кредиторів.
У судовому засіданні 28.05.2003 р. судом на підставі ст. 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
оголошено перерву на 04.06.2003 р. на 12 год. 45 хв.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, розглянувши наявні
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої
та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, при прийнятті ухвали та постанови у справі за зібраними та
оціненими доказами, заслухавши пояснення та заперечення
представників сторін в судовому засіданні, дійшла висновку про
наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної
скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні
права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної
оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Разом з тим, судова колегія Вищого господарського суду України
вважає, що оскаржувані ухвала та постанова не відповідає фактичним
обставинам, матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Наведені обставини свідчать про порушення судами першої та
апеляційної інстанції норм процесуального права, які дають
підстави для скасування постановлених у справі судових рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 14 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
приватне підприємство "Б", м.
Дніпропетровськ звернулося до суду з заявою про визнання
кредитором боржника на суму 3600000 грн.
В обґрунтування клопотання своїх вимог заявник посилається на
простий вексель № 66335537 (384802) від 19.12.2000 р. номінальною
вартістю 3600 000 грн., який був опротестований в несплаті
28.02.2002 р. та придбаний заявником 11.11.2002 р. згідно договору
комісії від 11.11..2002 р. через ТОВ "Фінансова компанія "ОК-2",
м. Донецьк.
В матеріалах справи знаходиться копія цього векселя.
Суди першої та апеляційної інстанції при винесенні ухвали та
постанови у справи посилалися як на доказ на копію векселя,
наданого суду у якості доказу кредиторських вимог ПП "Б".
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються
вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Як встановлено ч.1 ст. 33 цього кодексу кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст. 34 обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Згідно умов ч. 2 ст. 36 письмові докази подаються в оригіналі або
в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має
значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з
нього.
Отже, обставини справи, які встановлені судами першої та
апеляційної інстанції, не підтверджені певними засобами
доказування.
За таких обставин не виключається помилковість висновків суду
першої та апеляційної інстанції, що по суті ґрунтуються лише на
документах, не завірених належним чином, доказове значення яких є
досить спірним.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення місцевого
чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування норм
матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, ухвала та постанова у справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду потрібно витребувати належним чином
оформлені докази, на які посилався місцевий господарський суд та
суд апеляційної інстанції при прийнятті ухвали та постанови у
справі, врахувати наведене та вирішити спір відповідно до вимог
чинного законодавства України.
З огляду на вищевикладене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
-111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Б", м.
Дніпропетровськ на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 11.02.2003 р. у справі № 32 задовольнити
частково .
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 24.12.2002 р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.02.2003 р. у справі № 32 скасувати.
3. Справу № 32 передати до господарського суду Донецької області
на новий розгляд.
Головуючий
Судді