ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2003 Справа N 25/319
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача не з'явились
відповідача (СТ "Девора") Сухомудренко І. О. - дов. від
31.12.2002 p., Парунов О. В. - голова
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва
на постанову від 13.02.2003 p. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 25/319 господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва
до - Приватного підприємства "Діоніс"
- Споживчого товариства "Девора"
про визнання угоди недійсною та застосування наслідків
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулась до суду з позовом
про визнання недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди між СТ "Девора" та ПП "Діоніс" про
купівлю - продаж від 17.09.1999р., як такої, що укладена з боку
останнього з метою, завідомо суперечною інтересам держави з
застосуванням наслідків, передбачених вказаною нормою.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2002 (суддя О. В.
Муравйов) в задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності
факту укладання спірної угоди з метою, що суперечить інтересам
держави.
За апеляційною скаргою ДПІ у Оболонському районі м. Києва
Київський апеляційний господарський суд (судді: Новіков М.М. -
головуючий, Мартюк А,І., Мачульський Г.М.) переглянув рішення
господарського суду м. Києва від 08.08.2002 в апеляційному порядку
та постановою від 13.02.2003 залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у Оболонському районі м. Києва подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у даній
справі скасувати, позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про порушення судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального права.
У касаційній скарзі, зокрема, вказується на те, що відповідно до
пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.78р №
3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
до угод, укладених з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди,
спрямовані на приховування фізичними особами доходів від
оподаткування.
Про таке спрямування, на думку скаржника, свідчить те, що ПП
"Діоніс" податкової звітності до ДПІ не подавало, податків не
нараховувало та не сплачувало, засновник, зазначений в установчих
документах, не має ніякого відношення до фінансово-господарської
діяльності підприємства, рішенням Харківського районного суду м.
Києва від 02.07.2001 установчі документи ПП "Діоніс" було визнано
недійсними.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників відповідача (СТ "Девора"),
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи
встановлено, що ПП "Діоніс" за період своєї діяльності звітності
до ДПІ не подавало, податків не нараховувало та не сплачувало,
підприємство засновано невідомою особою без мети здійснення
фінансово-господарської діяльності, що стало підставою визнання
недійсним статуту ПП "Діоніс" рішенням від 02.07.2001 Харківського
районного суду м. Києва.
За встановлених обставин, судова колегія вважає, що договір №7 від
20.12.2000 між СП "Девора" та ПП "Діоніс" був укладений з боку
останнього з метою ухилення від сплати податків, тобто з метою,
суперечною інтересам держави та суспільства, а тому, у
відповідності з положеннями статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, повинен бути визнаний недійсним.
У зв'язку з викладеним, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального
права, позовні вимоги слід задовольнити, визнавши недійсним
оспорюваний договір з застосуванням наслідків, передбачених
статтею 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 2 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва задовольнити.
Рішення від 08.08.2002 p. господарського суду м. Києва та
постанову від 13.02.2003 p. Київського апеляційного господарського
суду у справі № 25/319 господарського суду м. Києва скасувати,
позовні вимоги - задовольнити.
Визнати недійсною угоду від 20.12.2000 p. № 7 на підставі статті
49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Стягнути з СП "Девора" в доход держави 7658,10 грн.
Стягнути з ПП "Діоніс" на користь СП "Девора" 7658,10 грн.
Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання
цієї постанови.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь